Бійці на Сході відступали без наказів через втечу офіцерів, — журналіст

В АТО відчувається інформаційний вакум – ділиться своїми спостереженнями оглядач журналу “Фокус”. Але водночас військові в АТО мають чіткі побажання щодо дій політиків: ввести воєнний стан, оголосити загальну мобілізацію і перевести економіку на воєнні рейки. Це перемир’я не зняло жодного конфліктного питання, а тільки додало нові – підсумовує журналіст оглядач журналу “Фокус” Мілан Лєліч.

Анастасія Багаліка: ваша поїздка в зону АТО, чим вона була змотивована цього разу?

Мілін Лєліч: змотивована тим, що було оголошено перемир’я в Мінську і буквально через 2 години як воно почалось, тобто близько 8 вечора мені подзвонила знайома, сказала, що їдуть волонтери з Львова транзитом через Київ в зону АТО і що є вільне місце. Я, звичайно, дуже швидко ухвалив рішення, що не треба втрачати такий шанс, треба подивитися своїми очима взагалі, яке це перемир’я насправді – чи воно має місце чи ні і що там взагалі відбувається.

Анастасія Багаліка: тобто ви побачили зону АТО одразу після оголошення перемир’я.

Мілін Лєліч: так, я приїхав до Луганщини десь приблизно через годин через 12-15, після того як начебто було оголошено перемир’я, формально.

Анастасія Багаліка: тема перемир’я останні дні дуже широко обговорюється різними джерелами, а що бачили ви на власні очі?

Мілін Лєліч: я не був на самій передовій, тому що я мандрував по графіку волонтерів, а у них не було такого завдання. Вони насамперед допомагали своїм львівським бригадам № 24 і № 80. Ці бригади зазнали дуже великих втрат в живій силі і техніці, вони відійшли в оперативний тил, я дивився потім по карті, ми були десь на відстані 70 кілометрів від російських військ.

Тому про саму передову я не можу говорити, звичайно ми задавали питання на всіх блокпостах і всім військовим, яких ми зустрічали там, про те що відбувається, чи не припинилися обстріли, чи все триває. І нам казали що обстріли начебто припинились але пострілюють, періодично.

І, власне, в новинах ми теж могли це бачити. Тому більшою мірою я бачив те, що в тилу, але як раз коли ми вже приїхали на Харківщину, вдалося знайти доступ до інтернету і ми побачили в новинах, що Росія почала масштабно атакувати Маріуполь.

Анастасія Багаліка: зараз в ЗМІ і в суспільстві стає популярною думка, що перемир’я потрібно нам для перегрупування сил та переозброєння, для того, щоб відпочити. Яка ваша думка як журналіста, як політичного глядача?

Мілін Лєліч: я не є військовим експертом, але з того, що я побачив і зі свого спілкування з солдатами, я абсолютно підтримую таку думку: перемир’я нам необхідно вкрай і на те є дуже багато причин, тому що багато бійців отримали втрати через наступ Росії, втрати в техниці, в живій силі.

Вони були змушені відступати, часто взагалі без наказів. Різні, багато різних солдатів розповідали мені схожі історії, навіть одними і тими ж словами про те, що іде обстріл з «Градів», «Ураганів» та «Смерчів», від яких майже не заховатися ніяк та не вберегтися, не було наказів і вони потів на свій страх і ризик були вимушені кудись відступати в тил, прориватися із боєм до своїх. І вже потім дізнавалися, що офіцери кудись втекли.

Тому моє загальне враження – бійців справді треба відвести в тил, або провести ротацію, тому що ці хлопці – вони готові стояти та виконувати завдання, які перед ними є, але вони дуже, дуже втомлені і фізично і морально. І суто з військової точки зору – треба укомплектувати бригади, нову техніку додати, надати озброєння і т.д. І я думаю, що це одна з причин чому влада пішла на перемир’я.