Кожен день молюся, щоби залишився живим, — дружина кримського політв’язня

Півтора роки ув’язнення і жодного повноцінного медичного обстеження — родина кримського політв’язня, заступника голови Меджлісу Ахтема Чийгоза втретє намагається змусити працівників СІЗО вивезти чоловіка на обстеження. Адже переконані — тривала ізоляція, неповноцінне харчування і постійний стрес руйнують його здоров’я. Дружина Чийгоза Ельміра розповідає — першу її заяву з вимогою перевірити стан чоловіка розглядати не стали, друга — просто загубилася, а після третьої — пообіцяли найближчим часом організувати медогляд. Проте, минули майже два тижні, і жодних зрушень немає.

«Я пощусь, каждый день я прошу, чтобы он остался не только жив, чтобы он остался здоров, чтобы он увидел своих родителей, когда вернулся, потому что они уже взрослые, чтобы он увидел уже подросших детей, внуков. Мы живем вот такими надеждами», — розповідає дружина Чийгоза Ельміра Аблялімова.

Аби отримати можливість принаймні частіше бачитися із чоловіком вона домоглася в «російського» кримського суду статусу громадського захисника. Тепер її життя — безкінечна боротьба за свободу і честь Ахтема Чийгоза.

Наразі справа «зависла» за крок до відновлення судів — її відправляли на дорозслідування. Увесь цей час бранець — сидить у СІЗО міста Сімферополя. Його звинувачують у тому, що у лютому 2014-го він нібито організував заворушення під кримським парламентом, коли той вже захопили так звані «зелені чоловічки», керовані Росією. Аргументи захисту, що навіть за нинішніми мірками «справа 26 лютого» — це справа України, в цьому суді не працюють.

Вона перечитала усі матеріали і з’ясувала, що від майбутніх судів варто чекати нових неприємних сюрпризів. Бо на стороні звинувачення свідчитимуть сто тридцять людей. Серед них — політична верхівка нинішньої самозваної кримської влади: Сергій Аксьонов, кілька екс-депутатів парламенту республіки, які нині працюють в уже російській кримській раді, кілька кримських татар, що перейшли у так звану поліцію півострова та ще шестеро секретних свідків. У родині підозрюють — це ті представники народу, що відкрито співпрацюють з окупантами.

«Предлагают всем идти на сотрудничество со следствием. Вот из наших, по нашему делу идет шесть человек обвиняемых — три человека: Ахтем, Дегерменджи Мустафа и Али Асанов находятся в СИЗО, и трое находятся по поручительству на свободе. Я думаю, что вот эти трое, они пошли на сделку со следствием и их выпустили. За что их выпустили, за какие показания — ну, узнаем во время суда…».

Ельміра Аблялімова сподівається — найтяжчі часи, коли її чоловіка намагалися «зламати» і змусити співпрацювати або визнати свою провину вже минули.

«В самом начале как только его задержали — это была очень серьезная такая изоляция его. Он через адвокатов передавал, что он находился в спецблоке, и у него был отдельный спецпост. То есть это особо опасные я так понимаю преступники, где он находился вот в этой зоне. И их охраняли спецподразделения. Они даже во время охраны находились в масках. Их условное название у всех ниндзя. И в отношении него от этих людей в масках были угрозы».

Тепер же — так звані правоохоронці обмежуються іншими видами тиску, каже дружина в’язня.

«Во время судов, например, мы, естественно, как жены, как матери, пытаемся им еду принести, чтобы они домашнюю еду поели. Но не всегда, конечно. Это практически невозможно, можно сказать так. Если в какой-то там период в начале мы могли это сделать, то есть покормить их во время суда обедом или ужином, если суд затягивается.

Иногда даже простая просьба передать воды, простой воды, она тоже не удовлетворяется».

Ельміра говорить розсудливо, виважено, спокійно, розкладаючи по поличках і деталях усю ситуацію, в якій опинилася її сім’я і родини її друзів. Сльози на очі навертаються лише коли питаєш її про майбутнє, про дуже ймовірну розлуку тривалістю в десять років. Тому що віри у справедливий суд ні в кого тут більше не має.

«Охххх…Я даже сейчас не могу, наверное, подобрать слова, чтобы сказать вам, как это все переживается и как это все сложно… Это очень сложно… Иллюзий, конечно, ни я, ни он не питаем…

Я для себя, чтобы как-то мне выживать и как-то жить, как-то поддерживать его маму, родителей, себя, я разделила для себя вот этот период жизни на несколько этапов. Сейчас я сконцентрировалась на том, что я очень внимательно изучаю это дело, читаю, выписываю, потому что я понимаю, что адвокаты очень заняты. И я вот монотонно все записываю, делаю для них такую свою шпаргалочку…».

Сам Ахтем Чийгоз заспокоює дружину і рідних — вірить, що доля дала їм такі випробування не просто так.

«Говорит, что все это пройдет, ничего не бывает вечно. Я как-то кому-то сказала: Добро побеждает зло. Мне говорят — ну, это из сказки. Да, возможно, из сказки. Но это же ведь такие прописные истины, которые Всевышний установил на этой земле, и если, наверное, их не было бы, то, наверное, не было бы жизни.

То, что произошло в Крыму, то, что сейчас происходит на Донбассе, это невозможные вещи для восприятия, просто невозможные. И если Европа, которая прошла такой большой опыт становления политических своих основ, она оставит это вот просто так, то вообще действительно весь вот этот мировой порядок, он может совершенно видоизмениться…».

Поки писався цей матеріал, до будинку, де нині мешкає дружина Ахтема Чийгоза Ельміра, намагалися вдертися двоє невідомих. Проте, їх сполохали пильні сусіди. Так звані правоохоронці поки не дали жінці відповіді на її заяви. Віднині родина — намагатиметься подбати про власну безпеку самотужки…

Марина Орлова, «Громадське радіо», Сімферополь