«Поліська січ» — колаборанти чи борці за державність?

Влітку 2016 року в Рівненській області відбулося святкування 75-ї річниці появи УПА «Поліська січ». Захід було профінансовано з державного бюджету відділом національно-патріотичного виховання Міністерства молоді та спорту. В рамках святкування було надруковано 4000 примірників брошури журналіста Івана Ольховського «Як виникла УПА». 

Дана брошура була піддана критиці з боку історика та керівника архіву «Центру досліджень визвольного руху» Андрія Усача, який звинувачував її автора у глорифікації УПА «Поліська січ», перекручуванні історичної дійсності, а саме утворення називав колабораційним. Історик Джон Армстронг підкреслював, що «Поліська січ» з’явилась з дозволу Вермахту. Інший історик Джаред Макбрайд  стверджував, що «Поліська січ» брала участь у єврейському погромі в м. Олевск. «Громадське радіо» зібрало декілька точок зору щодо «Поліської січі» та змісту брошури до її 75-ї річниці.

Зміст брошури «Як виникла УПА» коментує автор – журналіст Іван Ольховський.

Іван Ольховський: Моя брошура «Як виникла УПА» – це новий погляд на Українську повстанську армію, який до сих пір замовчувався. У своїй книзі я виклав всю історію цього збройного формування. Ідея створення УПА належить воякам армії УНР.

Тарас Бульба Боровець, який виховувався на ідеях петлюрівського руху продовжив цю традицію у роки Другої світової війни. І своє формування 1941 року назвав Українською повстанською армією, і видав відповідний указ 28 червня 1941 року. Ось коротенько про що моя книжка. В ній викладено, як готувалось це збройне формування, на які підпільні організації воно опирався, яких людей залучав, яку роботу проводив. Про зв’язки з урядом УНР на вигнанні. Описані основні акції, структуру, особистий склад армії, яка мала назву «Поліська січ», оскільки була прив’язана до Полісся.

Андрій Кобалія: Чи вважаєте ви, що УПА «Поліська січ» була колабораційним утворенням або колаборувала-співпрацювала  з нацистською адміністрацією під час Другої світової?

Іван Ольховський: Звичайно, що не колаборувала. По-перше «Поліська січ» не перейняла ніякої нацистської ідеї. Вона усюди проголошувала українську владу під синьо-жовтим прапором, приносила присягу УНР, озброєння здобувала власними силами, мундири були власного виготовлення, видавали власну газету, формувала власний уряд без участі окупантів. І, відповідно, служила інтересам українського народу, а аж ніяк не окупанту.

Хоча, в деякій мірі, інтереси УПА «Поліська січ» і окупантів збігались. Зокрема в очищенні Полісся від недобитків Червоної армії, НКВД-стів та совєтських парашутистів. Але це було вигідно і Тарасу Боровцю і його «Січі», адже він був на Поліссі повноцінним господарем, німці туди не потикалися. Їхні сили пішли на Київ та далі на Схід. Але співробітництво було в окремих акціях.

Андрій Кобалія: Це був журналіст та автор публікації «Як виникла УПА» Іван Ольховський. Далі поговоримо з критиком публікації – істориком та керівником архіву Центру досліджень визвольного руху Андрієм Усачем.

Андрій Усач: У мене не викликає сумнівів, що «Поліська січ» була колабораційним формуванням. Звісно, її командир – Тарас Бульба Боровець намагався грати в свою гру, але в тих умовах «Поліська січ» була створена з ініціативи та санкції нацистської адміністрації, і виконувала потрібні їй завдання.

Перший указ, де Тарас Бульба, до речі, був підписаний як «Голова України», закликав місцеве населення повстанських відділів до вчинення диверсії в тилах Червоної армії, закликав зустрічати німецькі війська і передавати їм інформацію про Червону армію. Тому жодних якихось державницьких інспірацій там не було.

Нацисти добре оцінили таку діяльність Тараса Бульби. Він вже в липні отримав призначення коменданта поліції на територіях Сарненської і Олевської округ. Фактично, він отримав право призначати комендантів поліції, обирати особовий склад, створювати колабораційні адміністративні органи на кшталт районних та сільських управ.

Щодо брошури, то вона дає нам препарований зразок історії УПА «Поліська січ». Вона замовчує усі ті події, які можуть видатись неприємними або може не вписуватись в концепт героїзації самого Тараса Бульби чи «Поліської січі». Можу навести приклад: там згадується про те, що 18 листопада 1941 року за два дні після того як «Поліська січ» була офіційно розформована, в Олевськ приїхав офіцер СС і вимагав, аби бульбівці взяли участь у розстрілі місцевих євреїв, який мав відбутись наступного дня – 19 листопада. Йому відповіли, що січовики вже розпущені, і що вони збирались для боротьби з озброєними ворогом, а не для вбивства цивільного населення. Командування «Поліської січі» на засіданні навіть засудила факт майбутнього розстрілу.

Андрій Кобалія: Історик Андрій Усач додав, що офіцеру СС таки вдалося мобілізувати 62 колишніх січовика, котрі взяли участь у розстрілі 535 євреїв біля села Варварівка Олевського району. Він вважає замовчування такого факту в брошурі «Як виникла УПА» неприпустимим.

Тему продовжує незалежний експерт з «Поліської січі» – історик Сергій Стельниковича, з яким говоримо про рівень співпраці «Січі» та місцевої адміністрації, про «Олевську республіку» та політику «Поліської січі» щодо євреїв.

Сергій Стельникович: Поява «Січі» стала можливою завдяки певній довоєнній організаційній діяльності самого Тараса Боровця. При організації влади на місцях німецька військова адміністрація вдалася я б сказав до масштабного ідеологічного проекту, і вона дозволила сформувати так звану допоміжну адміністрацію за участі місцевих активістів, членів ОУН(б) і ОУН(м) і дозволила сформувати «Поліську січ» Бульби Боровця.

Чому так сталося? Відповідна позиція адміністрації Вермахту спрямовувалася на формування серед місцевого населення ілюзії українських владних структур, наприклад, вже згадувані допоміжні адміністрації. На думку окупантів це мало забезпечити лояльність місцевого населення, яке не знало планів націонал-соціалізму щодо Сходу. Це б також допомогло мобілізувати їх на відновлювальні роботи. Іншою причиною цієї вказівки Вермахту була відсутність для німців організаційної можливості швидкого створення власної ефективної окупаційної адміністрації, що потребувало значної кількості персоналу. З іншого боку німці намагались убезпечити перехід самостійницького руху, який ставив собі за мету створення незалежної України. За таких обставин і була сформована «Поліська січ».

У серпні 1941 року вона передислокувалась із Рівненщини на територію Житомирщини. І 21 серпня 1941 року підрозділи «Поліської січі» закріпились в містечку Олевськ і створили так звану «Олевську республіку». В цьому контексті варто сказати, що особливість становища Північного заходу Житомирщини полягала у тому, що формально вона і підпорядковувалась адміністрації, але фактично була під владою «Поліської січі». Це дає підставу стверджувати про існування «Поліської» або «Олевської» республіки. Тут необхідно наголосити, що поняття республіка вживається не у значенні форми, де усі члени державних установ на певний період обираються громадянами, а в значенні утворення на певній території, що була підпорядкована «Поліській січі», під контролем якої було сформовано місцеві органи.

Тараса Бульба був послідовником уряду УНР у вигнанні. Бульбівський рух стояв на республіканських позиціях, за якими усі члени національних меншин були повноцінними представниками української держави з гарантією прав і свобод. Програмні документи Бульбівського руху захищали національні меншини. В тому числі євреїв. І практика діяльності цього руху на рівні вищого керівництва абсолютно співпадала з документами. Хоча мародерства і по відношенню до українців, і до євреїв проявлялись.

Андрій Кобалія: А про механізм фінансування заходів святкування 75ї річниці «Поліської січі», вартість конкретно цієї події та брошури Ольховського, робочу групу та критерії відбору проектів заходів говорить голова відділу національно-патріотичного виховання при Міністерстві молоді та спорту – Михайло Ляхович.

Микола Ляхович: Минулого року вперше за 25 років було виділено 10 мільйонів гривень на заходи національно-патріотичного виховання.  Потім було зроблено звернення до обласних відділень молоді та спорту при ОДА, щоб вони спільно з громадськими організаціями подали свої проекти. Також була створена комісія з представників наукових і громадських кіл, було відібрано більше 50 проектів, серед яких був і захід «Останній отаман Поліської січі».

Потім ці заходи включили в календарний план. Далі пишеться наказ з описом положень, на які нормативні документи він спирається і до нього додається кошторис. Все це підписується посадовими особами: і з відділу націонал-патріотичного виховання, і профільні заступники, і юристи, і фінансисти, і міністром. Тоді цей закон входить в дію.

Якщо мова йде про цей захід, то це 145 тисяч гривень. Це не найбільша сума – на «Гурби» було закладено 246 тисяч. Ці 145 тисяч направляються на рахунки відділу молоді та спорту Рівненської ОДА. Далі цей відділ здійснює закупівлю товарів і послуг, необхідних для проведення заходу. Наприклад, автобуси, аби перевозити дітей. Тут навіть вказана кількість кілометрів та годин. Все перевіряється, дивляться середні ціни по ринку.  Далі в списку намети, канцелярські товари, компаси, страйкбольні гранати – муляжі, бо це військово-патріотичний захід був. Були і поліграфічні послуги, на які було витрачено 40 тисяч гривень.

Андрій Кобалія: Це мова йде про публікацію брошури «Як виникла УПА» Івана Ольховського? Яка вартість?

Микола Ляхович: Так. 4000 примірників, вартість одної – 10 гривень. Загальна вартість 41600 гривень.

Члени комісії оцінювали цей проект. Засідання транслювалось через Youtube. Я – як член комісії, окрім прочитання плану проекту, я просто користуюсь Google, знаходив фото, відео, відгуки. Я проголосував за проект у Дніпропетровській області, який подали козаки, яких я не знав. Що я зробив? Я подзвонив і розпитав усіх інших козаків, що це за організація? Вони сказали, що, так, це дійсно цікава організація, яка займається розвитком військово-патріотичної гри Джура. Там є ветерани АТО. Мені надіслали фото та відео, я побачив, що це цікаво і наповнено. Якщо ж я читаю план, але в Інтернеті у них немає ні сторінки в соціальних мережах, ні сайту, нічого, у нас залишається надія, що управління саме витягне цей захід.

Андрій Кобалія: В контексті святкування річниці «Поліської січі», яким чином публікація пана Ольховського потрапила до плану проекту? Як це працює?

Микола Ляхович: Я не знаю через кого саме він домовився з громадським активом, хто саме подавав. Нам обласне управління прислало матеріали. Ви заходите і кажете, що у Вас є просвітницькі матеріали, ми радимо зв’язатись із відповідним управлінням. Якщо вони там з громадськими організаціями зберуться, то ми зазвичай не проти. Головне, аби воно відповідало суті заходу і не перечило законодавству. Щодо Ольховського, то хочу наголосити, що він активно займався цим питанням і тільки нам надіслав два листи. Тоді ми ще не могли цього зробити, тому надіслали запит на Інститут національної пам’яті, який сказав, що вони будуть цю дату подавати. Мені також відомо, що він зробив кілька запитів на Рівненську та Житомирську ОДА.

Андрій Кобалія: Отже, автор брошури «Як з’явилась УПА» Іван Ольховський пов’язує створення «Поліської січі» з колишніми вояками УНР, які надихаючись ідеями петлюрівського руху, створили це утворення вже під час Другої світової. Історик Андрій Усач вважає «Поліську січ» колабораційним утворенням, яке брало участь у розстрілі євреїв, а у згадуваній брошурі, на його думку, присутні замовчування. Незалежний експерт Сергій Стельникович погоджувався з тим, що «Поліська січ» створювалась з дозволу нацистської адміністрації, проте на початковому етапі була доволі незалежним утворенням. Щодо євреїв, то, на думку експерта,  документи Бульби Боровця захищали національні меншини, в тому числі євреїв. Голова відділу національно-патріотичного виховання при Міністерстві молоді та спорту – Михайло Ляхович розповів про механізми фінансування заходу зі святкування 75-ї річниці утворення «Поліської січі».

Андрій Кобалія, «Громадське радіо», Київ