Про життя мобілізованого менеджера в зоні АТО, — Геннадій Корнєв

Геннадій Корнєв – мобілізований менеджер “Київстара”, 9 батальйон територіальної оборони (Миколаїв). Батальйон тепер перебуває на ротації,  Геннадій перебуває в Києві, тож зміг розповісти про те, як функціонує зсередини система потрапляння мобілізованих з дому на війну.”Перші тижні це був шок. Не у всіх є фейсбук і айфон, тож моя функція спершу було збирати потреби. Так у нашої роти вперше з’явилися тепловізори, дальноміри тощо”.

Мобілізувався добровільно. Було дуже просто, тому що тоді була така «тема» з батальйоном «Фенікс» і існувала якась секретна телеграма з АП. Якщо приходить будь-хто і каже «Фенікс», то воєнкомат починає танцювати ламбаду. Я дуже хотів саме в 79-тку. Мені видали військовий квиток за пів дня. Це рекорд. Я з ким не говорив, то казали, що за місяць видавали.

Мобілізуватися було легко. На мене подивилися, як на дивну людину. І сказали «З Богом», їдь в свій Миколаїв.

Я сказав, що повністю здоровий. У військоматі на мене подивилися дивно, але всеж таки помітили, що в мене окуляри. Саме того дня в них не було окуліста і вони дали мені направлення в поліклініку. Я сказав, що в мене вже є квитки і вони почали щось вигадувати. Потім я поїхав в Люксоптику і пройшов експрес-обстеження там. Лазер зробив це за 15 секунд, я заплатив 50 гривень. Мені дали папірець, де було вже детально розписано.

В Миколаєві історія повторилася. Мені видали офіцерський припис. В 79-й батальйон беруть по співбесіді. Ми з другом її не пройшли. І нам кажуть, що можна скасувати призов і поїхати додому. Ми відмовилмсь. Потім подзвонили в 72-гу. Там сказали, що мову ворога і так всі знають і перекладачі їм не потрібні, а от артилеристи треба.

Ми приїхали в 19-й, нас пороспитували і в результаті взяли. З формою були проблеми. Розміри у них тільки до 44-го, а в мене 46-й. Моя форма ще досі їде з Одеси.

Для мене перший тиждень був просто шок. Звісно, добре було б мати якусь підготовку. Моя функція була збирати інформацію про потреби. І люди, не дочікуючись моїх постів в соцмережах, почали збирати різні речі. І, в результаті, в нашій роті першій з’явився тепловізор.

Далі почалася служба. Якось адаптувався. Була незрозуміла ситуація з нашим легальним статусом.

На сьогодні я не маю жодних документів про статус учасника АТО. У мене просто радість від того, що я повернувся додому живим. І не відомо, коли буде наступне відрядження і в якому форматі.

Наш батальйон був сформований в травні, а ми туди потрапили за тиждень до відправлення. Хлопці розповідали, що з ними проводили тренінг.

У мене нама жодного бажання показувати, що я служив в АТО. У мене в машині лежить форма і коли потрібно я її вдягаю.