Згідно з однією з теорій, назва «дреґ» слова dragging – тягти щось підлогою. Це може бути пов’язано з театральним сленгом у дев’ятнадцятому столітті, коли за чоловіками-акторами тяглися великі сукні.
Вперше на сцені дреґ-квін себе назвав Вільям Дорсі Свон. У жіночому образі він вів таємні вечірки у Вашингтоні дев’ятнадцятого століття.
Divas Milk — сучасна українська дреґ-діва, сонґрайтерка, співачка, діджейка, блогерка. Минулого року випустила альбом «Love il naked», знімає кліпи, а також гумористичні відео.
Змалечку Divas Milk привалбювала творчість та артистичне мистецтво: виступи на сцені, яскраві костюми.
«Мені завжди подобалося, коли на мене дивляться, коли я викликаю якісь емоції. Для мене це завжди була певна частина мене, тому коли у мене запитують, наскільки окремою є Divas Milk, то говорю, що образ на сцені й в житті — це майже одне й те ж саме, як зовнішній вигляд, так і частина поведінки», — каже Divas Milk.
Вона розповідає, що її завжди підтримували батьки — коли захотіла піти в музичну, театральну школи, переїхати з Кропивницького до Києва. Родина не намагалася обмежувати і прояви ідентичності дитини, експерименти із зовнішністю в підліткові роки.
Вперше Divas Milk побачила дреґ-квін у 12 років — британку Charlie Hides. У тому віці вона почала фарбуватися, купувати різноманітний одяг на секонд-гендах, комбінувати, перешивати його. З восьмого-дев’ятого класу вона почала приходити з макіяжем та укладеною зачіскою до школи, оточення до цього ставилося без негативу чи агресії.
Читайте також: Батько казав, що якщо він дізнається, що я лесбійка, він мене вб’є — історія пансексуалки з родини священика
Вагому роль у популяризації дреґ-квінства зіграло реаліті-шоу талантів RuPaul’s Drag Race, що виходить у США з 2009 року. Воно допомогло мистецькому руху вийти за межі ЛГБТІК+ спільноти й стати явищем масової культури. Самі виступи дреґ-квінз можуть бути цілком різними: зосереджуватися на танцях, співі чи навіть стендапі.
Divas Milk розповідає, що за дреґ-квінством стоїть велика кількість підготовчої роботи: створення образу, пошив костюму, підбір прикрас, макіяжу. В той же час, вона розповідає, що за останні роки мистецький рух і люди, які беруть у ньому участь, суттєво змінилися.
«П’ять років тому ти приходиш у клуб, дивишся на сцену, і там просто переодягнені мужики висять, повідкривали роти бєзобразно, завжди п’янючі. Могли бути в гарних костюмах, могли й ні. Досі серед професійних артистів є ті, які беруть не красою костюму, а іншими талантами. Зараз люди проходять курси мейкапу, малювання для власного розвитку, навчаються в театральній, музичній школі. Дреґ-квін — це артист, людина, яка працює на сцені», — говорить Divas Milk.
Вона розповідає, що перші дреґ-квінз та гейклуби з’явилися в Україні ще на початку 90-х. Відтоді рух суттєво змінився, сьогодні дреґ-квінство в Україні активно розвивається, з’являється багато нових талановитих артистів та артисток. Їх перестають сприймати як просто переодягнених чоловіків, більше людей починає бачити в цій роботі мистецтво, говорить Divas Milk.
За час своїх виступів вона змінила багато різних амплуа: створювала на сцені фрікові, фемінні та інші образи. Попри таку різноманітність, передусім Divas Milk ідентифікує себе як дреґ-квін. Вона говорить, що це мистецтво, можливість робити на сцені все, що вона хоче.
«З фріка, якоїсь фригідної страхолюдини, монстра я перейшла в те, що є зараз. Зараз я позиціоную себе як діву, але при цьому мій лексикон максимально неаристократичний. Я досі собі дозволяю й буду дозволяти приколюшки, матюки, всякі смішні й дивні висловлювання», — каже Divas Milk.
Дреґ-квінз можуть бути люди з різною гендерною ідентичністю й сесуальною орієнтацією. Divas Milk — трансжінка. Вона почала усвідомлювати свою ідентичність у шкільні роки: змінювала свою зовнішність, відчувала, що їй некомфортно говорити про себе в чоловічому роді.
«Я дуже часто чула думку, що нібито «трансжінка говорить про себе як про жінку, хоча вона є просто геєм». Це треш, якщо не сказати інакше. Трансжінка — це передусім жінка. Жінка, яка відчуває себе жінкою, яка може хотіти виглядати «прийнятно» жіночно. Хоча не завжди», — говорить Divas Milk.
Більше про трансгендерність дізнавайтесь з історії героїні нашого попереднього випуску — читайте або дивіться його за посиланням
Деякий час Divas Milk намагалася розвинути в собі інші ідентичності, але не почувалася в них комфортно, тож зрештою зробила трансперехід. Для неї сценічний образ став місточком до віднайдення своєї ідентичності: у безпечному середовищі Divas Milk мала змогу змінювати зовнішність на жіночу, відчувати себе жінкою.
Також тривалий час Divas Milk намагалася підібрати ім’я, яке б їй пасувало та подобалося. Зрештою, в цьому теж допоміг сценічний образ, і дівчина змінила паспортне ім’я на Мілка.
Дреґ-квінство зароджувалося й існує як простір свободи, можливість самовираження, зокрема, для вразливих чи маргіналізованих груп населення. Тим не менш, часом дискримінація дреґ-квінз відбувається навіть всередині ЛГБТІК+ спільноти, говорить Divas Milk. Здебільшого, закиди лунають з боку геїв і пов’язані з «чоловічим вихованням».
«Це саме чоловіча хрєнь, яка дуже впливає на всю цю культуру. Через те, що чоловіки не розбираються у себе в голові й не ставлять собі питань, вони потім кричать на дреґ-квін», — каже Divas Milk.
Повністю випуск дивіться на нашому новому YouTube-каналі
Команда проєкту:
Ана Море — авторка ідеї, ведуча
Аліна Шевченко — операторка, монтажерка
Влад Бундаш — продюсер
Крістіна Інієу — YouTube-редакторка
Анастасія Рибакова — авторка візуального оформлення
Олександр Мусевич — автор музичного оформлення
Ліна Мачульська — digital-просування
Сніжана Бовкун — SMM
Михайло Тюнькін — текстова версія
Громадське радіо потребує вашої допомоги для подальшого існування, і підтримати нас ви можете: