Кодекс про банкрутство: суттєвих змін, які відкотять щось назад, не буде — заступниця голови Мін’юсту

У студії — заступниця Міністра юстиції України Валерія Коломієць.

Про MH17 і Віталія Цемаха

Валерія Коломієць: Жодних комунікацій з окупаційним режимом ми не проводимо. Тому говорити про те, що ми будемо проводити якісь конференц-зв’язки — однозначно ні. Ми позбавлені можливості і бажання це робити.

1 судове засідання 9 березня 2020 року. Все, що пов’язано з судом, забезпеченням права на захист українських громадян — це залежить від нас. Ми прекрасно розуміємо, що люди, які сьогодні перебувають у статусі підозрюваних, вони, скоріше за все, вчинили не лише цей злочин.

Про нову процедуру банкрутства

Змінилося досить багато. Ми відстояли позицію, що маємо вже запускати цей процес і в процесі подивитися, як воно буде працювати. Говорити, що цей інститут буде недолугим — це теорія, треба подивитися і зрозуміти, чому, власне, ці процеси так прописали, як удосконалити. У нас найперше питання — це дуже велика кількість багатьох учасників ринку внести якісь свої зміни. Кожна з груп відстоює свої інтереси.

Кодекс вводить новий принцип солідарної відповідальності, який зараз трошечки навіть деяких управлінців і власників налякав. Вони переживають, що якщо не повідомлять і не розпочнуть процедуру банкрутства, їх можуть притягнути до відповідальності, що вони, фактично, довели до неплатоспросможності.

Це дуже хороша ініціатива (солідарна відповідальність — прим. ред.), тому що ми прекрасно розуміємо, що це унеможливлює існування певних злочинних економічних схем на самому початку. Тому що в чому проблема інституту банкрутства? Досить часто відбувається не намагання відновити платоспроможність, віддати людям заробітні платити, віддати борги іншим кредиторам, а просто приходять на підприємство і починають його ділити, вивозити, продавати. І навіть більше. Ми знаємо конкретні кейси, де, наприклад, ти бачиш, що підприємство працює, люди приходять на роботу, відбувається якась діяльність, але, при тому, воно перебуває в процесі банкрутства, ще й продає якісь активи за безцінь.

На сьогодні перевели всі продажі майна банкрутів на систему «Прозоро».

Суттєвих змін, які відкотять щось назад, ми робити не будемо. Зараз 2 законопроекти у ВР зареєстровані, і ми вже домовилися, що доопрацюємо їх перед другим читанням, для того, щоб, власне, зробити те, що хочуть Мін’юст і депутати для розвитку інституції, а не для того, щоб точково щось вирішити.

Про Стамбульську конвенцію

Буквально нещодавно було засідання Верховної Ради, де підіймалося це питання. Одна з депутаток висловила досить цікаву думку, що всі розуміють, що в нас країна досить релігійна, але більшість людей, які зараз в політиці, погоджуються, що, все ж таки, Рада Церков не може диктувати правила для всього українського суспільства. В нас дуже високий рівень домашнього насильства, це проблема, яка призводить до психологічних травм, люди розлучаються, діти у важких умовах, це призводить до великої кількості засуджень за самооборону. Ці кейси — є. Вони є в усіх країнах.

Коли ми розуміємо всі ці пласти проблем, які виринають виключно з питання домашнього насильства (для прикладу), ми розуміємо, що це ці ціни, які ми маємо сплачувати, але, насправді, ми можемо їх вирішити.

Тетяна Трощинська: За вашим відчуттям цей склад Верховної Ради має більше шансів ухвалити Стамбульську конвенцію, ніж попередній?

Валерія Коломієць: Ну, по-перше, попередній склад мене мало цікавив, я за ним не слідкувала. Я розумію, що Ірина Луценко була провідником цієї тематики…

Я вважаю, що шанси є. Тому що в цьому складі ВР я так само бачу діалог. Зі сторони інколи здається: «ну який діалог, монобільшість, всі голосують автоматом», це не так.

В кожного є свій електорат, свої виборці на місцях. Людина приїжджає після тижневого засідання, і має пояснювати своїм виборцям, чому він або вона голосували тим або іншим чином. Дуже багато нових людей, облич, які прийшли з інших сфер. Власне, тому досить цікаво спостерігати, як люди починають домовлятися між собою, знаходити спільну мову.

Я тому, в принципі, впевнена, що через те, що, дійсно, люди вчаться приймати спільні рішення, поступатися власними інтересами, або баченням, і розуміти, для чого це робиться — я думаю, шансів набагато більше.

Якщо команда уряду буде виступати за це питання не лише у вигляді одного міністерства, а хоча б кількох. І це буде проводитись робота з людьми — їм будуть розказувати, чому і для чого, тоді, звісно, цей процес пройде набагато простіше. Питання не лише у ВР, тому що виконавча влада має допомагати. Це спільний процес, командна гра.

Повну розмову слухайте в аудіофайлі