Ми ні в коаліції, ні в опозиції, ми – надпозиція – депутатка від фракції «Голос»

У програмі «Кут зору» ми провели розмову з народною депутаткою від фракції «Голос» і членкинею комітету ВР з питань фінансів, податкової і митної політики Галиною Васильченко.

Тетяна Трощинська: Ви – та людина, за яку багато хто в Україні вболівавав, тому що довго на вашому мажоритарному окрузі дораховували голоси, і в решті решт ви перемогли там Богдана Дубневича.

Галина Васильченко: Так, це наш 118 округ, який охоплює значну частину Львова.

Тетяна Трощинська: Почнемо розмову із земельної реформи. Так збіглося, що фракція «Голос» не віддала своїх голосів за закон, пов’язаний зі зняттям мораторію на продаж землі. І ця позиція була несподіваною для частини експертного і журналістського середовища.

Галина Васильченко: У своїй передвиборчій програмі фракція «Голос» і я, зокрема, неодноразово зазначали, що ми підтримуємо відкриття ринку землі. Бо це можливість реального економічного зросту і ефективного використовування земель. Але те, який законопроект був поданий і ті висловлювання президента щодо референдуму, дало нам причину переглянути своє рішення щодо позиції по ринку землі, і ми вирішили утриматися. Оскільки подається закон і назва одна, в середині – якісь інші речі, а усно ще додається позиція по референдуму.

Але водночас ми чітко заявляємо, що якщо будуть враховані всі наші пропозиції, якщо земельна реформа буде спрямована в інтересах власників паїв, дрібних і середніх фермерських господарств, тоді ми визначимося до другого читання і тоді, можливо, наше рішення буде змінено.

Тетяна Трощинська: Що неприйнятного для вас у цьому законопроєкті, який було внесено в сесійну залу?

Галина Васильченко: До прикладу, такі обмеження як 8% можлива концентрація в межах однієї області, в залежності від того, скільки є земель на території області, це може бути і до 150 тисяч гектарів в одних руках. Для нас важливим тут є, щоб були відповідні обмеження і була поетапність впровадження цього ринку, і щоб не відбувся розпродаж землі, як приватизація в 90-х роках.

Тетяна Трощинська: Те, що ви обрані по мажоритарці, впливає якось на дискусії, пов’язані із землею?

Галина Васильченко: Ви зачепили тему мажоритарки, і я, будучи третій місяць в парламенті, зрозуміла, в чому цінність мажоритарки. Найперше – депутатам з мажоритарних округів важче працювати, в них більше роботи, оскільки вони мають безпосередню відповідальність за свій мажоритарний округ. Депутати-списочники в цьому плані більш вільні. Мій виборчий округ досить цікавий, бо він включає значну частину міста і значну частину сільських територій. І думки жителів в багатьох питаннях є дуже різними. Якщо жителі міста підтримують ринок землі в основному, то дуже часто жителі сіл виступають проти впровадження продажу землі. Дуже важлива тут є роль мажоритарників, бо саме мажоритарники мають ту можливість і постійну комунікацію з мешканцями, і вони можуть донести і іншим членам фракції, що саме відбувається на округах, які думки превалюють з того чи іншого питання в людей.

• Якщо жителі міста підтримують ринок землі в основному, то дуже часто жителі сіл виступають проти впровадження продажу землі

Тетяна Трощинська: Фракція «Голос» підтримала арешт Ярослава Дубневича. Це брат вашого суперника на виборах. Ви вмовляли фракцію чи це було спільне рішення?

Галина Васильченко: Пана Богдана Дубневича я не бачила наживо жодного разу в житті. Так трапилося, що коли ми конкурували на округах, не перетиналися. З паном Ярославом я познайомилася в стінах парламенту, зокрема, коли ми з усіма депутатами Львівщини створювали міжфракційне об’єднання Львівщини. І жодних якихось особистісних конфліктів чи непорозумінь в мене з жодним з братів не було. А те, що фракція «Голос» голосувала за знаття депутатської недоторканості, це була наша послідовна позиція, оскільки ми голосували у вересні зміни до Конституції, ми голосували за зняття депутатської недоторканості. Для того, щоб дати можливість правоохоронним органам розібратися в ситуації, ми мали дати можливість зняти депутатську недоторканість.

Тетяна Трощинська: Це було таке доволі коаліційне голосування зі «слугами народу». Взагалі фракція «Голос» — це опозиція чи це коаліція?

Галина Васильченко: Дуже часто кажуть, що ми є надпозиція.

Тетяна Трощинська: Над чим – над конфліктом?

Галина Васильченко: Для того, щоб не було конфлікту. Ми голосуємо, виходячи зі своєї прогарами цінностей і принципів. Ми не є ні в коаліції, ні в опозиції. Ми підтримуємо ті закони, які є в інтересах держави. Якщо проаналізувати всі наші голосування протягом цих місяців, то кожен зможе зробити відповідний висновок, що це є саме так.

Тетяна Трощинська: Перейдемо до державного бюджету. Цікаво, що там лишився оцей рядочок – субвенція на фінансування соціально-економічного розвитку в регіонах. Там два мільярди, це менше, ніж було в минулому бюджеті, але між тим, це гроші, які депутати-мажоритарники отримували на свої округи. І там вже хто що хотів, те й робив: хто телевізори плазмові в садочок купував, хто все ж таки пускав їх на розвиток. Чи знаєте, що це таке? І чи не встигли ви вже відчути, що це може бути якимось елементом тиску, тому що традиційно ця субвенція і надавалася за правильні голосування?

Галина Васильченко: Незважаючи на те, що я — мажоритарник, я вважаю, що ця субвенція є зло. Наша фракція теж так вважає. Якщо вона все ж таки залишається, то ключовим тут має бути прозорий і чесний розподіл цієї субвенції між всіма округами. Можливо, конкурси чи якісь інші речі, щоб це не був якийсь ручний розподіл якихось особистих інтересів. Треба визначити перелік проєктів, які є суспільно-важливими, і щоб гроші розподілялися між всіма 225 мажоритарними округами.

• Незважаючи на те, що я — мажоритарник, я вважаю, що субвенція на соціально-економічний розвиток регіонів є зло

Але я хотіла сказати про ще один важливий момент. Ми зараз перебуваємо в умовах реформи децентралізації, яка підходить до звершення. Була проголосована дуже важлива правка про зарахування частини акцизу  з продажу пального.  Всі ці роки тривання реформи 13,4% з продажу акцизу зараховувалися в місцеві бюджети, оскільки зараз переважна більшість повноважень передано на місця, і для багатьох об’єднаних територіальних громад надходження в місцевий бюджет саме цього акцизу є дуже важливим. Зокрема, до мене було багато звернень і від Асоціації міст України, і від голів ОТГ з тим, що дуже важливо, щоб і наступний рік залишили цей акциз в місцевих бюджетах, бо передбачалося, що ці кошти мають йти в дорожній фонд. Ніхто не заперечує, що нам дуже важливо розвивати інфраструктуру і дроги зокрема, але станом на зараз, кола багато повноважень передано в ОТГ, є дуже важливим, щоб вони зберігали свою фінансову стабільність, щоб вони розвинулися хоча б трохи економічно і тому можна переглядати такі рішення. Фракція «Голос» голосувала за цю правку, щоб залишити цей акциз у місцевих бюджетах.

Тетяна Трощинська: Коли ви перемогли Богдана Дубневича, в соцмережах був жарт, що на Пустомитівщині приспущені державні прапори. Адже з телевізійної картинки виглядає так, що Богдан Дубневич – це людина-вишиванка, поїздки у Ватикан, церква, молебні, фестивалі, регулярне перерізання стрічок на окрузі, кошти, вкинуті в округ. Як вам взагалі вдалося переламати цю картину?

Галина Васильченко: Найперше, хочу зазначити, що на нашому окрузі було багато сильних кандидатів. Наприклад, окрім Богдана Дубневича, який був самовисуванцем і мене від фракції «Голос», йшов відомий футболіст Артем Федецький від «Слуги народу». Але, я думаю, що перемога давалася завдяки кільком факторам. Найперше – це дуже активна робота щодня на окрузі, комунікація з людьми. Я провела десь біля 100 зустрічей. В минулому я очолювала Українсько-галицьку партію у Львові і ми йшли на виборі з цієї партією в партнерстві. Відповідно, команда УГП допомагала дуже активно під час компанії. Крім того, дуже багато дав бренд «Голосу». В комплексі підтримка людей, бренд «Голосу», моя особиста репутація та програма, яку я чітко декларувала, зіграли свою роль і дали можливість здобути перемогу.

Тетяна Трощинська: З цих всіх зустрічей, з того, що ви зустрічалися з людьми на окрузі ви зрозуміли для себе, що люди від вас хочуть? Що ви маєте зробити, щоб вони сказали – о, це людина, яка працює на нас?

Галина Васильченко: Найперше, що я точно відчувала від них, це те, що вони хотіли нових облич, але не в сенсі якоїсь нової фотографії, а людей з новими підходами.

Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.