Небезпека, яку не видно, психологічно не діє, — режисер Ігор Кобрин про схожість сьогодення з Чорнобилем

1945 рік відкрив для нашої країни нове коло пекла, вважає Ігор Кобрин.

Ведучі

Андрій Куликов

Небезпека, яку не видно, психологічно не діє, — режисер Ігор Кобрин про схожість сьогодення з Чорнобилем
https://media.blubrry.com/hromadska_hvylya/static.hromadske.radio/2020/03/hr-kut-zoru-20-03-29_kobrin.mp3
https://media.blubrry.com/hromadska_hvylya/static.hromadske.radio/2020/03/hr-kut-zoru-20-03-29_kobrin.mp3
Небезпека, яку не видно, психологічно не діє, — режисер Ігор Кобрин про схожість сьогодення з Чорнобилем
0:00
/
0:00

На зв’язку — український кінорежисер, лауреат Шевченківської премії і заслужений діяч мистецтв України Ігор Кобрин. Говоримо про фільм, над яким він зараз працює над фільмом «1945». Ігор Кобрин і його команда зацікавлені у оцінці того, що вони вже встигли зробити з фільму, щоби успішніше працювати з рештою двома серіями. Переглянути фрагменти фільму можна тут.

Ігор Кобрин: Для мене минула війна, по суті діла — не одна війна. Це війна системи, яка була очолювана Сталіним (друга світова), і ту війну, яку ми вичленили із 2-гої світової, і називаємо «Великою Вітчизняною», яку вів народ. По суті діла, Сталін свою другу світову програв, а народ свою Велику Вітчизняну виграв.

Коли я навіть робив «1941», було зрозуміло, що другу світову війну почали дві система: Нацистська Німеччина і комуністичний Радянський Союз. І обидві системи боролися за всесвітню могутність. Сталін був продовжувачем ідеї більшовистської всесвітньої революції, хотів побудувати всесвітню комуністичну імперію, ця війна повинна була її побудувати, і йому це не вдалося. Звичайно, він розширив імперію, зробив великий соціалістичний табір.

Цікаво свого часу сказав Шарль де Голль, що «Сталін не відійшов у минуле, він розчинився у майбутньому». Це майбутнє — це наше сучасне. Що лежить в основі будь-якої тоталітарної системи: ленінський більшовизм, віра в певну ідею, коли хтось не хоче слідувати цієї ідеї, його змусити. Цей більшовизм лишився і сьогодні.

Є в історії така закономірність, що якраз гуманітарні науки і мистецтво у катаклізмах шукають основу, і це дає їм поштовх. А насправді нас чекають дуже важкі часи. Зараз йде досить дивна суперечка: що краще, економіка чи людське життя. Я не лікар, не знаю, як це може відбуватись, але я, як режисер, трошки розуміюся на соціальній психології. Але прекрасно розумію, що, коли ми не створимо абсолютні умови для карантину, і почнуться смерті, тоді цей коронавірус може зруйнувати і людське життя, і економіку.

Про схожість з Чорнобилем. Небезпека, яку не видно. Коли не відчуваєш крові, не видно поранених, загиблих, воно психологічно не діє. Я бачу абсолютну безпечність. У 1986 люди також, коли вже стало все відомо, люди ставилися до цього досить легковажно. Сьогодні на вулиці я бачу людей, які абсолютно не дотримуються до порад, збираються, стоять у чергах. Суспільство психологічно не готове до таких випробувань.

Повну розмову слухайте в аудіофайлі

Коментарi до запису