Одразу після президентських виборів я відчула себе в опозиції — Яна Зінкевич

Інтерв’ю з народною депутаткою від «Європейської солідарності», ветеранкою, командиркою медичного батальйону «Госпітальєри» Яною Зінкевич

Ведучі

Тетяна Трощинська

Одразу після президентських виборів я відчула себе в опозиції — Яна Зінкевич
https://static.hromadske.radio/2019/08/hr-kut-zoru-19-08-26_zinkevych.mp3
https://static.hromadske.radio/2019/08/hr-kut-zoru-19-08-26_zinkevych.mp3
Одразу після президентських виборів я відчула себе в опозиції — Яна Зінкевич
0:00
/
0:00

— 24 серпня ви були на Марші захисників України. Чому?

— Це був і певний протест проти того, що скасували офіційний парад. В час війни це неприпустимо, адже це можливість показати нашу силу і нашу єдність, те, що ми бачимо для себе лишень перемогу. На Марші захисників були всі побратими, посестри, не могло бути якось по-іншому.

— Навіть під вашими фотографіями на Фейсбуці уже були до вас запитання пов’язані з тим, що це розкол, альтернативні чи паралельні заходи. Що ви на це відповідаєте і чи справді це розкол?

— Я б не сказала, що це розкол, але неприємна ситуація. І виникла вона не з ініціативи ветеранів, це була відповідна реакція. Це повністю помилка Офісу президента.

— Багато хто з організаторів та учасників говорили: було принципово, що це марш без політики. Але ви вже політик.

— Так, у нас було декілька депутатів і попереднього, і теперішнього скликання в колоні, але повністю на рівні зі своїми підрозділами, на рівні з іншими побратимами та посестрами. Я йшла у своїй колоні батальйону «Госпітальєри».

— Коли ви кажете «без політики», що це означає глибше?

— Оскільки у нас ветерани, це не дуже однакове середовище, є люди різних поглядів, тому я вважаю, що захід відбувся максимально коректно. Туди змогла прийти така кількість людей саме через те, що там не було політики.

— А є ваші колеги, приятелі, приятелі у фракції «Слуга народу»?

— Ні.

— Хоча там є ветерани.

— Так, там є двоє ветеранів, я ще з ними особисто не знайома, але є.

— Чи може вас об’єднувати те, що ви ветерани?

— Я думаю, тут насамперед буде об’єднуватися спільність думок і поглядів, тому що зараз, наприклад, була така ситуація з комітетом ветеранів, коли «Батьківщина», «Голос», «Європейська солідарність» і навіть Опозиційна платформа «За життя» виступили за (окремий — прим. ред.) комітет ветеранів, а «Слуга народу» одноосібно утрималися від цього і заблокували комітет.

— Чому ви думаєте, що додати ветеранів до соціальної політики — це замало?

— Я думаю, що замало, тому що там зробили обмеження до всього 10 людей. Комітет аграрної політики буде мати 31 людину, максимальну кількість, а комітет, який об’єднує таку великі кількість предметів відання, 10. Навіть раніше соціальний комітет був дуже навантажений. А тепер ще приєднали ветеранів, а комітет вийде одним з найменших за чисельністю. Це, на жаль, схиляє до певних думок.

— До яких? Стосовно того, що, наприклад, нова влада не дуже знає, що робити з ветеранами?

— На жаль, схоже на це.

— Ви слухали виступ президента Зеленського на День Незалежності?

— Ні.

— Не змогли фізично чи не вважали за потрібне?

— Я і не планувала туди приходити. Я бачила лишень частинки записів. На жаль, у мене негативне враження. Це було більше схоже на кліп. Таке враження, що це робилося для гарної картинки. Дуже дивує кількість білого кольору. Я читала текст промови. Там і слова немає про війну з Росією, про те, що ми повинні захищатися від агресора. Все було якось дуже лояльно з натяком на мир. Моє переконання, що мир для нас просто неможливий, можлива тільки перемога. Росія від нас так просто ніколи не відчепиться.

— Якщо говорити про шляхи, як ви бачите мир?

— У тому числі у введенні миротворців. 5 років ми зазнаємо втрат, так просто все це не закінчиться, тому це, на жаль, необхідно.

— Як ви опинилися в «Європейській солідарності»? Хто вам запропонував?

— Петро Олексійович Порошенко.

— Ви були знайомі до того?

— Так, декілька разів на різних заходах зустрічалися, в тому числі коли я проходила лікування, він відвідував мене. Я якраз знаходилася в Ізраїлі на лікуванні, а він був з офіційним візитом до прем’єр-міністра.

— Ви одразу погодилися? Не було сумнівів? Чому ЄС?

— В принципі я це рішення прийняла одразу. Одразу після президентських виборів я зрозуміла, що відчую себе в опозиції до нової влади, до нового президента, тому що дуже неоднозначні погляди на ключові для мене питання — щодо війни з Росією. Я вважала, що найкраще буде обрати найсильнішу опозицію, яка є, оскільки опозиція є найбільшим контролером чинної влади.

— «Європейська солідарність» — однозначно опозиція? Ви говорили про це на фракції?

— Так. Навіть коли оголошувалося питання комітетів, було заявлено, що ми опозиція.

— Ви говорили про те, що для вас важливо не допустити реваншу. Ви зараз бачите якісь ознаки реваншу?

— На жаль, так. Слава Богу, кількість незрозумілих заяв від Офісу президента трошки зменшилася. Наприклад, що наші бійці та наші війська стріляють по мирних жителях Донбасу. Я сама була свідком, що такого не було. Іноді навпаки навіть не накривали ціль, тому що знали, що там можуть бути місцеві.

Зараз я бачу загравання і визначення певних кордонів. Відбуваються якісь події (інформаційні вкиди, щоб перевірити реакцію громадянського суспільства). На щастя, наш Марш ветеранів також був дуже важливим показником сили про те, що не зважати на нашу думку не можна, що шляху до Росії назад немає, важливо це і далі проявляти.

— Президент почав промову на День Незалежності із загиблих бійців. Це дещо відрізнялося від його попередньої риторики. Для мене це було сигналом з плюсом.

— На щастя, він трохи навчається. Це не може не радувати, але потрібно спостерігати, які будуть наступні дії.

— Чому так багато на парламентських виборах, як для такої політичної сили, взяла Опозиційна платформа?

— Потрібно зважати на те, що проросійського населення у нас завжди було багато, воно нікуди не поділося, просто певний період після 2014 року вони поводили себе тихіше, а зараз інформаційно питання війни трошки ослабилося, неможливо жити тільки війною цілодобово, я розумію, чому так відбувається.

— Ви також чуєте розмови про те, що люди втомилися від війни?

— Так, досить часто.

— Що ви думаєте про це?

— Тут двояка думка. Дивно, коли ті люди, які ніяк не дотичні до війни (не меценати, не волонтери, не благодійники, не мають нікого з родичів військових чи загиблих), втомлюються, тому що вони живуть в іншій частині країни та нічого цього не бачать. Якщо говорити про ближче оточення до війни (морально, психологічно), то тут може бути втома, тому що це певний захисний механізм організму. Наприклад, ті люди, яких це хвилює, з часом трошки відсторонюються.

Всю розмову слухайте в доданому звуковому файлі.