10 годин навчання на добу: чи можуть батьки вплинути на організацію шкільного процесу?

Що змінить новий державний стандарт початкової освіти, який повинен вступити в силу з наступного року?

В нашій студії авторка дослідження «Один день з життя школяра» журналістка Леся Москаленко.

Тетяна Трощинська: Що ви виявили, коли пожили цим днем школяра?

Леся Москаленко: На всі абсолютно особисті справи, які можуть бути у учня середньої та старшої школи, в нього лишається одна година. Тому що з 8-ї ранку до 15 чи до 16 діти сидять у школах. Саме – сидять, тому що ми знаємо, яка ситуація з рухливим життям у школах: бігати коридорами не можна, повноцінних занять спортом немає. Отже, діти займаються в школі, далі – якась година на їжу, якась година добратися зі школи і до школи, потім 3-4 години на домашнє завдання, сон – 8-10 годин, врешті в дитини вільною залишається лише одна година. Зрозуміло, що ні про яке спілкування з друзями, ні про якесь хобі не йдеться. І такий процес ставить дітей та батьків перед вибором – чимось потрібно пожертвувати.

Тетяна Трощинська: І чим жертвують школярі? Ви проводили опитування серед них.

Леся Москаленко: Я виявила, що, окрім прямих наук, які вони вивчають в школі, вони там навчаються викручуватися, вибріхуватися. Адже якщо учень не зробив уроки, займаючись чимось іншим, він зробить вигляд, що він їх зробив. Інші просто списують з готових домашніх завдань. Зрозуміло, що про повне прочитання літературних текстів не йдеться, читають з Вікіпедії, так само і історію. Оскільки підручники для середньої школи з історії не читабельні, то діти читають стислий зміст у Вікіпедії і кажуть, що це цікавіше.

Таким чином діти знаходять способи знайти час на те, що вони хочуть вивчати, і не завдяки, а всупереч школі. Це якісь технології, нові комп’ютерні програми, спорт, англійська тощо. Тому виникає питання безглуздя цього навантаження. Адже, ми знаємо, що в нас часто учні беруть репетитора перед вступом. Отже, це означає, що це навантаження не дає результату.

Старша школа, вступайте в діалог з вчителями. Ви повинні знати свої права, знати права вчителів і пояснювати вчителям в своїй школі, що у вас бракує часу

Тетяна Трощинська: Ви маєте доньку, яка ходить до дев’ятого класу. Як ви намагаєтесь співмірити це навантаження з нормальним життям?

Леся Москаленко: В дев’ятому класі ти вже не можеш нав’язувати свою модель. Якщо вона не може вивчити якийсь предмет взагалі, то значить не може, я кажу тоді, що потрібно вивчити те, що можеш і пояснити вчителю. Старша школа, вступайте в діалог з вчителями. Ви повинні знати свої права, знати права вчителів і пояснювати вчителям в своїй школі, що у вас бракує часу.

Тетяна Трощинська: З нами на зв’язку психолог Юлія Ларіна. З точки зору психолога що можна робити в такій ситуації?

Юлія Ларіна: Сейчас говорят о всевозможных реформах, и много внимания уделяют темам нагрузок. На сегодня бытуют несколько мнений. С одной стороны, взрослые любят говорить о том, что дети ничем не заняты. С другой стороны, дети, да и некоторые родители, жалуются на то, что дети чрезмерно перегружены и у них нет свободного времени. И в этом свободном времени есть острая необходимость.

Щоб бути успішним, не потрібно знати все потрошку, потрібно розвинути те, що тобі дано

Тетяна Трощинська: Що можна робити в тій ситуації, в якій ми зараз опинилися? Наприклад, якщо батьки кажуть: «Приймай рішення сам. Вирішуй, що тобі краще». Не всі готові, напевно, до цього? Чи це може бути виходом?

Юлія Ларіна: Скорее всего, ничего не получится, потому что в этом месте имеющий опыт сильной зарегулированности подросток провалиться и скажет, что я не знаю, чего я хочу. Мы это обычно видим на выходе из школы, когда дети, хорошо проучившиеся все 11 лет, плачут в кабинете у школьных психологов и говорят, что совершено не знают, чем им заниматься дальше и куда поступать. То есть задача № 1 – сформировать эту способность понимать, что я могу, куда я стремлюсь, где мои сильные стороны, что мне интересно. И этот процесс должен начинаться не в средней школе, а гораздо раньше.

Леся Москаленко: Я б сказала, що наші учні у школі обвішані зайвим баластом, і в них немає розуміння, навіщо це. Тобто до кожного предмету, до кожної тему, до кожного окремого сегменту знань потрібно ставити питання «навіщо?». Як це можна буде використати в житті? Моя донька прийшла раз і каже, що мені поставили двійку, а навіщо мені потрібно знати шлях декабристів? Бо я не знала, куди вони там йшли і повернули. Я сказала, що той шлях тобі не треба.

Ми хочемо, щоб наші діти знали все з усіх предметів, і постійно примушуємо їх працювати над їхніми слабкими сторонами. А треба їм допомагати розвивати сильні сторони. Тому що кожна дитина талановита, в неї є якісь здібності, нахили. Ми, обвішуючи їх цими мегатоннами непотрібної інформації і знань, просто не даємо їм можливості відчути ці сторони. Навіщо їм безкінечно почуватися в чомусь невдахою і підтягувати слабкі сторони, коли потрібно, щоб в житті вистрелила твоя сильна сторона? Щоб бути успішним, не потрібно знати все потрошку, потрібно розвинути те, що тобі дано. А зараз діти не такі, як були ми у цьому віці. Вони набагато просунутіші, вони втягнені в інформаційний простір. І ми не можемо з цим нічого зробити, ми не можемо вже в них забрати комп’ютери і телефони, але ми можемо зробити так, щоб не вони були рабами гаджетів, а щоб ті гаджети були інструментом для успіху.

З наступного навчального року всі діти, які підуть в перший клас, вже будуть навчатися за новим держастандартом

Тетяна Трощинська: З нами на зв’язку Зоя Звиняцківська, співзасновниця громадського об’єднання «Батьківський контроль». Батьківські організації намагаються в той чи інший спосіб впливати на організацію навчального процесу?

Зоя Звиняцківська: Те, що відбувається зараз, це певною мірою, вже минуло. Тому що ви знаєте, що у вересні було ухвалено новий закон «Про освіту», і зараз будується новий держстандарт для молодшої школи. Ця реформа освіти розрахована на 12 років, тобто кожного року будуть з’являтися нові держстандарти для нових класів, і все, проти чого ми зараз виступаємо і боремося, поступово зникне.

Мені здається набагато важливішим, що на цих маленьких кейсах батьківська спільнота намагалася гуртуватися і почати контролювати школу, почати вести діалог з адміністрацією школи.  

Тетяна Трощинська: Наскільки я знаю, цей новий стандарт для молодшої школи почали експерементально впроваджувати в 100 школах. І запрацювати повною мірою він має з наступного навчального року?

 Зоя Звиняцківська: Так, з наступного навчального року всі діти, які підуть в перший клас, вже будуть навчатися за новим держастандартом. Це інтегрована система навчання, геть інший сучасний підхід до роботи в класі, до домашніх навантажень. Тобто це нова реформована школа.

Тетяна Трощинська: Ті діти, які підуть у 8-ий або 10-ий клас продовжуватимуть вчитися за старою системою?

Зоя Звиняцківська: Так, решта дітей ще кілька років будуть вчитися за старою системою. Ідея реформи школи полягає в тому, що вона впроваджується поступово по всіх країнах, саме тому вона розрахована на 12 років. Не можна за один рік поміняти всі держстандарти, всі підручники і перевчити всіх вчителів. 

Повну версію розмови можна слухати в доданому звуковому файлі.