17 гривень - не ціна життю людини. В Києві готують акцію на підтримку шукачів притулку

Акцію планують провести під стінами Кабміну 5 березня.

«17 гривень матеріальної допомоги наша держава дає людині, яка приїздить сюди як шукачка або шукач притулку і потім проходить кілька багатогодинних «інтерв’ю» в ДМСУ, проходить якісь суди після того, як ДМСУ дає некваліфіковану відмову, яка ґрунтується на якихось абсолютно неверифікованих джерелах в Інтернеті.

Людина проходить все це і зрештою отримує статус біженця в Україні. Його отримує кожна 37-ма людина – 3% з тих, хто подається. Таких відсотків немає в жодній країні, що є поруч з нами, навіть у Польщі 9% – це найменший відсоток», – говорить Нін Ходорівсько.

Організатори говорять: якщо причина того, що шукачам притулку відмовляють у статусі біженця, криється лише в цих грошах, – вони готові самостійно зібрати їх.

За 2017 рік до України за захистом звернулася 771 людина: отже, щоб заплатити цим людям по 17 гривень, потрібно зібрати суму в 13 107 гривень.

Зібрані кошти символічно передадуть до Кабміну. 

«Якщо вони відмовляться – передамо дітям шукачів притулку в табір «Джерела толерантності». Якщо ж візьмуть – це чудово. Ми матимемо легітимний спосіб моніторити: а як ви ці гроші видаєте, а кому даєте притулок, кому – ні», – додає Нін.

Сама ініціативна група організаторів акції утворилася раніше, приводом стала підтримка Сольдаду Ковалісіді – шукача притулку в Україні з РФ.

«Я вважаю, я знайшов притулок тут, в Україні, але ДМСУ вважає, що ні», – говорить Сольдаду в нашому ефірі.

Сольдаду й досі перебуває в статусі шукача притулку, але зараз іде апеляційний процес у суді, тому що ДМСУ відмовило йому в статусі біженця. Він приїхав із Сибіру, багато років мешкав у Казахстані. Він розповів, за яких обставин став шукачем притулку в Україні:

«Я був громадським активістом у Сибіру, одним із координаторів проекту для трансгендерних людей. Мене переслідували праворадикальні угрупування. Били п’ять разів і постійно допитувала ФСБ».

Також запитали в активістів, чи намагалися вони не лише влаштовувати акції, а й домагатися відповідей від конкретних структур:

«У процесі задумки акції ми вивчали законодавство. Намагалися розібратися з тим, як взагалі працює міграційна служба, кому підзвітна. Коротка відповідь на це запитання: нікому. Тобто формально це підструктура МВС, але, на жаль, ми не знайшли механізмів, які регулюють відповідальність за конкретні рішення ані міграційної служби загалом, ані конкретних посадовців.

Також ми не знайшли механізмів, які регулюють прийняття рішень у Міграційній службі. По суті, кожен чиновник, який веде певну справу, приймає рішення залежно від настрою, від якихось джерел, які знайшли в Інтернеті», – говорить Наталя Сліпенко.

Слухайте повну версію розмови в доданому звуковому файлі.