87% військовополонених зазнавали катувань, — Євген Захаров

Анастасія Багаліка: Вийшов звіт «Загальний огляд проблем і тенденцій в галузі прав людини» за 2015 рік. Чи був 2015 рік переломним у галузі прав людини? 

Євген Захаров: Я б так не сказав. Всі тренди, які розпочалися в 2014 році, в 2015 році, продовжувалися. Адекватної відповіді держави на ці проблеми, на жаль, не було.  Хоч і була в цей рік ухвалена стратегія з прав людини Указом президента, але вона виглядає еклектично, декларативно. Стратегія — це одне, реальне життя — це інше. 

На відміну від 2014 року, багато речей були усвідомлені правозахисною спільнотою, розпочався збір матеріалів про злочини проти людяності на Сході, було усвідомлено, що це саме злочини проти людяності, треба мати докази.  Було проведено багато роботи із захистом військовополонених. Дослідження, яке було проведено, показало, що 87% військових були катовані і 50 % цивільних — це дуже великі цифри.

На жаль, держава не документувала ці злочини, цим займалися громадські організації.  У 2015 році було значно більше результатів, спрямованих на викриття злочинів, на те, щоб домогтися кари для тих, хто ці злочини здійснив.  Було також багато речей, пов’язаних із допомогою переселенцям. Їхня кількість перебігла за 2 мільйони, це найбільша міграція в Європі після другої світової війни. 

Євгенія Гончарук: Ви говорили про збір доказів про порушення прав людини щодо тих, хто перебував в полоні. Чи ведеться зараз ця робота, які є труднощі? 

Євген Захаров: Взагалі це обов’язок держави був це робити. Як тільки люди звільнялися з полону, треба було опитати їх, зафіксувати сліди катувань, які у них є, задокументувати це все. На жаль, цього зроблено не було.  Цим займалися правозахисні організації. І тут є проблема, щоб людей знайти, щоб вони погодилися про це розповідати, людям важко про це згадувати. І це небезпечно для тих, хто знову йде на фронт воювати. Якщо вони вдруге потраплять в полон, їх можуть просто вбити. Якщо є розповіді, вони подаються інкогніто, подаються анонімні заяви до суду. Таке передбачено в законодавстві. 

Анастасія Багаліка. У звіті є розділ «Реформи і права людини», він стосується трансформацій у владних структурах. Наскільки вони можуть позначитися на правах окремих людей? 

Євген Захаров: У мене особисто з цього приводу усталеної думки немає. Спочатку я вважав, що має бути робота з перепрофелювання людей, які звільнялися з органів внутрішніх справ. Але коли я подивився, що багато людей звільнялися за невідповідність займаним посадам, зарплатні, яку вони отримували, деклараціям о доходах, де є дорогі машини, автомобілі, виникає питання, чи треба ставитися до цього так, як я вважав попередньо? 

На атестації в Києві та Київській області звільнили 71% керівного складу, але йшлося саме про такі речі: свавілля, порушення закону, корупційні дії. 

Наприклад, як можна було зберегти керівника Шевченківського райуправління міліції Києва після справ з убитими людьми, катуваннями. Тільки в моїй організації 3 чи 4 трупа звідти було. 

Анастасія Багаліка: Часто звільнення, у тому числі через люстрацію, оскаржуються через суд. Чи є звільнення через люстрацію порушенням прав людини? 

Євген Захаров: Кожен випадок треба вивчати окремо. Тут немає одних ліків від усіх хвороб. Але в законі «Про очищення влади» є речі, які з точки зору прав людини неприйнятні. Я думаю, що деякі речі можна було зробити інакше. Ще трошки пізніше ми побачимо, як буде складатися з поданням людей до Європейського суду, і купа люстраційних справ у суді вигравалася — у Польщі, країнах Балтії.  Є звільнення, на мій погляд, не обґрунтовані, я таким вважаю звільнення суддів Конституційного суду України.

Наведу приклад: звільнення судді Верховного суду Олександра Волкова, який був позбавлений посади під час режиму Януковича. У Європейському суді було визнано, що це порушення прав людини.  Так ось звільнення суддів Конституційного суду, на мій погляд — ще більш серйозне порушення, і воно нам повернеться.