Багато медіа не шукають власних новин і не перевіряють факти — медіаексперт

З’ясовуємо, як відображається збройний конфлікт у регіональних медіа, чи перевіряється інформація, чи є мова ненависті передруки з російських засобів масової інформації.

Ірина Славінська: Якими були основні тенденції в результатах моніторингу?

Отар Довженко: Це вже друге подібне дослідження, яке охопило десять областей. Ми спеціально не досліджували області з прифронтових зон, адже там дуже стресові умови роботи, відмінні від інших областей.

В принципі проблеми у висвітленні пов’язаних з війною тем не залежать від віддаленості від зони бойових дій. Це більше наслідок особистих рішень чи професійних якостей працівників медіа.

Є кілька великих спільних проблем. По-перше, медіа не шукають власної інформації і не перевіряють факти. Вони часто републікують інформацію дослівно, іноді переказують, але не додають нічого свого. Часто первинним джерелом інформації про зону бойових дій для регіональних ЗМІ є російські медіа.

Крім того, зберігається проблема мови ворожнечі, але вона не є критичною. Невідповідні слова дуже часто походять із цитат офіційних осіб. Кричущі випадки поширення стереотипів — це більш наслідок скандалізації.

Загалом про переселенців стали писати у більш заспокійливому дусі. Раніше відчувалась знервованість, а зараз висловлюється позиція, що ці люди тут надовго, зустрічаються успішні історії переселенців. Тобто медіа намагаються аналізувати цю тему глибше.

Ще одна проблема — використання інформації з соцмереж без перевірки, тому існує багато фейків.

Також за допомогою теми переселенців чи учасників бойових дій піаряться чиновники, а журналісти їм у цьому допомагають, публікуючи матеріали, де, наприклад головним героєм є не ветеран, а мер.

В деяких виданнях є серйозні спроби самостійного осмислення подій. Раніше весь потік інформації про війну мала вигляд офіційних повідомлень чи власних емоцій. Зараз є більше аналітики, окремих особистих історій. Якщо така тенденція збережеться, то регіональні медіа матимуть змогу не просто констатувати факти, але і шукати шляхи вирішення проблем.

Лариса Денисенко: Чи потрібно писати прицільні заяви про недопустимість вживання певної термінології?

Отар Довженко: Немає консенсусу, як кого називати — і це стає інструментом маніпуляції. Вихід — узгодження експертами журналістами, чиновниками, політологами компромісного словника, який би став би обов’язковим. Рекомендацій вже є достатньо, але вони не диктують суспільству, як правильно говорити.

Лариса Денисенко: Чим пояснюється копіювання чи перепост фейків і викривлення з російських ЗМІ?

Отар Довженко: Думаю, причина цього — лінь. Журналісти насправді дуже гостро сприймають саме цей пункт критики, але репостять Кисельова чи «Московский комсомолец».

Але ж 80% людей читають тільки заголовки. Тому ми дуже ризикуємо піддатись найголовнішій інформаційній провокації Росії — що все можливе. Тому потрібно ретельно перевіряти повідомлення про війну та її наслідки.