Без 5 хвилин чиновники: чому ветерани АТО йдуть на державну службу?

У студії Оксана Іванців, заступниця директора ГО «Студена», Микола Кравчук та Дмитро Завгородній — рекомендовані до роботи в КМДА ветерани, телефоном долучається Володимир Бондаренко, голова апарату КМДА, який підписав перші рекомендаційні листи для випускників програми «За ветеранів до влади!».

Олена Бадюк: Розкажіть, чому ви вирішили прийти на державну службу?

Дмитро Завгородній: Для мене це продовження служби, але не зі зброєю в руках, а з ручкою або клавіатурою.

Олена Бадюк: Чого не вистачає державній системі?

Дмитро Завгородній: Людей, які хочуть працювати та виконують свої обов’язки. У нас має працювати багато чого, але зупиняється через саботаж деяких держслужбовців.

Олена Бадюк: Чи багато нових знань ви отримали під час навчання?

Дмитро Завгородній: Дуже багато. Це був інтенсив, знання широко профілю, були курси з тайм-менеджменту, з медіації. Зараз йде блок більш вузькопрофільних курсів, з лекторами-практикуючими держслужбовцями, які пояснюють, як працює державний апарат і готують нас до практики.

Сергій Стуканов: У якій ділянці державної служби ви себе бачите?

Дмитро Завгородній: Управління інформаційно-комунікаційних технологій. Це цікавить мене в першу чергу. Всі інновації дають поштовх до будь-яких робіт. В сучасному суспільстві все стикається з інформаційними технологіями. Ми не маємо права відставати від цього.

Сергій Стуканов: Ви отримали рекомендованого листа саме в цю ділянку?

Дмитро Завгородній: Так, але бачу і інші профілі як запасні варіанти. Наприклад, освіту, бо за вищою освітою я вчитель інформатики, фізики, астрономії і працював у школі.

Микола Кравчук: Я до війни навчався в аспірантурі в КНУ імені Шевченка на факультеті соціології, війна не дала мені дописати дисертацію. Зараз допрацьовую і сподіваюся захистити.

Олена Бадюк: Чому зробили свій вибір у бік державної служби?

Микола Кравчук: По великому рахунку, це достатньо логічний крок для мене. По-перше, я підтримую Дмитра, що це продовження війни, але в дещо іншій іпостасі. Я маю хорошу освіту, життєвий досвід, тепер настав час інтегрувати між собою, щоб це вилилося у щось хороше.

У нас гібридна війна, а це означає, що нема чіткої лінії фронту. Лінії фронтів і на полі бою, і в інформаційній сфері, в економіці та в політиці. Запитати, що важливіше, фронт чи освіта, все одно, що запитати, що страшніше, лев чи онкологія.  

Якщо є можливість, необхідно пробувати себе на інших фронтах. Чим успішнішим буде внутрішній фронт, тим менш ймовірно, що реальний фронт розгортатиметься.

Якщо говорити про КМДА, для мене цікава сфера освіти, бо я закінчив філософський факультет з відзнакою і бачу, що запропонувати, а також Міністерстві з питань тимчасово окупованих територій, бо там неоране поле роботи.

Олена Бадюк: Оксано, троє слухачів школи вже рекомендовані до роботи на державній службі, скільки учасників вже переходять на етап стажування?

Оксана Іванців: На жаль, частина відсіялась. Зараз біля 40, які йдуть на стажування. Вакансії в КМДА не відкриваються одночасно, тому документи подають зараз і в цей період будуть проходити стажування. Троє отримали рекомендаційні листи, бо в понеділок вже потрібно подати документи.

Олена Бадюк: Як відбувалася взаємодія з КМДА, коли ви помітили вакансії?

Оксана Іванців: У  нашому проекті працює спеціаліст з працевлаштування Вікторія Кисиленко. Вона проводила співбесіди з учасниками проекту, постійно моніторить вакансії, тримає зв’язок з усіма керівниками департаментів, допомагає зібрати документи.

Сергій Стуканов: У нас на зв’язку є Володимир Бондаренко, голова апарату КМДА, який підписав 3 перші рекомендаційні листи для випускників програми. Ви задоволені підготовкою претендентів?

Володимир Бондаренко: Я впевнений, що проект вдався і його треба продовжувати. Готові чи неготові хлопці працювати в держструктурах — на це може відповісти тільки практика. Але те, що їх потрібно брати в державні структури після звершення цього проекту, це факт.

Олена Бадюк: А чому?

Володимир Бондаренко: У них є підвищена мотивація. Вони цілеспрямовано пішли на проект, розуміючи, що після фронту вони хочуть змінити щось не тільки в своєму житті, але й в житті країни. Я вважаю, навіть за те, що є така підвищена мотивація, є сенс брати цих людей. Теорія – це десь 30% від того, що дійсно має знати людина на службі. Все інше — практика. І вже на практиці ми відповімо собі на питання: готові чи ні, зламає система, чи ні. Я впевнений, що навряд чи зламає, бо люди мають стрижень.

Сергій Стуканов: Дмитре та Миколо, ви не боїтеся, що потрапите в систему, яка вас «засмокче» і згодом запал зійде нанівець?

Дмитро Завгородній: Побоювання є, але треба сприймати це як дійсність і як умови, в які йдемо працювати. Я більше розглядаю не стільки щось радикально змінювати одразу, а просто не дати засмоктати. І потім підготувати плацдарм, щоб коли прийдуть наступні набори, в них було оточення, яке розуміє, для чого ми тут.

Олена Бадюк: Оксано, а яка доля краматорської школи?

Оксана Іванців: У нас там є точно 8 активних студентів, які виявили мотивацію йти на держслужбу, їх резюме передані в Донецьку ВЦА, вони визначилася з департаментами. Я приємно здивована їхньою активністю та вмотивованістю.

Олена Бадюк: І ви плануєте наступні набори?

Оксана Іванців: Ми працюємо над цим. Важливо знайти фінансування. Думаю, це буде поки не в Києві, розглядаємо на наступні півроку варіанти областей.