Більшість людей в переміщених ВНЗ дуже патріотичні, — авторка фільму «Переміщені виші»

Гостя ефіру — акторка фільму «Переміщені виші» Марина Гузь.

Марина Гузь: Ми плануємо надіслати цей фільм на фестивалі. Умова деяких фестивалів — фільм не має бути розповсюджений. Поки ми вирішуємо, що робити з ним, фільм є тільки на наших ресурсах.

Ми проїхалися 15 містами, в яких знаходяться 17 переміщених ВНЗ. Загалом їх 18, адже минулого року до цього списку долучився Таврійський національний університет Вернадського з Криму. Ми проїхалися Донецькою і Луганською областями, відвідали 15 навчальних закладів. Деякі переміщені ВНЗ знаходяться у Вінниці, Харкові, Києві.

Ми взяли інтерв’ю у 121 людини. До фінального фільму увійшли не всі історії. Першочергово це був проект, в рамках якого ми робили сюжети про кожен переміщений навчальний заклад. Ці міні-сюжети вміщують більше історій. Загальний фільм містить найцікавіші історії.

Коли ми обирали історії, то звертали увагу на той фактор, що деякі історії можуть нашкодити людям.

Андрій Куликов: Були такі випадки, коли підходили люди і просили забрати фрази, які могли б образити когось на цьому боці?

Марина Гузь: Ми знімали фільм минулого року. Ми не знали, чи будуть раді нас прийняти. Як виявилося, люди були дуже відверті. Коли ми переходили до інтерв’ю, то образливих фраз щодо нашої території не було, адже велика кількість людей, які перемістилися, дійсно дуже патріотично налаштовані. Це патріотизм, який знаходить вираження не у фразах, а в діях. Вони можуть не розмовляти виключно українською мовою, вони можуть не носити виключно вишиванки, однак вони прийняли важливе рішення.

Тетяна Трощинська: Серед тих ВНЗ, які ви знімали, є ваш?

Марина Гузь: Я — кандидат економічних наук. Я викладала в Українській академії банківської справи НБУ, що була у місті Суми. Зараз виш існує в форматі інституту. Освітній процес для мене близький і знайомий.

Тетяна Трощинська: Про що переважно говорили?

Марина Гузь: Всі історії будувалися за однаковою структурою. Люди спочатку розповідали, як вони приймали рішення. Далі вони говорили про сам процес переміщення. Далі розповідали про майбутнє. Майже всі бачать світле майбутнє. Якщо говорити про настрій фільму, то він дуже позитивний, там немає трагізму.

Тетяна Трощинська: Кого ви бачите серед своїх глядачів?

Марина Гузь: Коли ми думали, хто буде цільовою аудиторією, ми зрозуміли, що найбільше зацікавлені переміщені ВНЗ, науково-освітня спільнота.

Андрій Куликов: Розкажіть про команду, яка займалася фільмом.

Марина Гузь: Я є членом Координаційного центру переміщених навчальних закладів. Коли я кажу «ми», то маю на увазі Координаційний центр переміщених ВНЗ.

Андрій Куликов: Звідки гроші на фільм?

Марина Гузь: Це донорські гроші від американського народу, від USAID.