Черги на лікування за кордоном знищила б трансплантація в Україні

Проблеми української медицини обговорюємо з колишнім секретарем комісії МОЗ Ольгою Танюшкіною та керівником фонду «Краб» Ларисою Лавренюк.

Тетяна Трощинська: Вас обвиняют в том, что деньги, которые выделялись на лечение детей за рубежом ушли куда-то не туда?

Ольга Танюшкіна: Рахункова палата останній раз нас перевіряла. Вони зайшли до нас наприкінці 2015 року. Цим практично заблокували роботу комісії, тому що ним було надано 8 тисяч документів. Винесли вони свій вирок, аудит рахункової палати, і звинуватили нас в розтраті бюджетних коштів.

Там називаються суми по 800 тисяч доларів, по 900 тисяч євро. Сюди вони врахували наших пацієнтів. Це діти з нейробластомою (рак симпатичної нервової системи — прим. ред.), які потрапили на лікування. Це діти і дорослі, які їхали на біопсію серця. Вони говорять, що теоретично ми могли б усіх цих дітей лікувати в Україні. Насправді ми відправляємо на лікування за кордон тільки у тому випадку, коли лікування в Україні не передбачено.

Тетяна Трощинська: Який стосунок до цієї ситуації має фонд «Краб»?

Лариса Лавренюк: Там є діти, які потребують обстеження MIBG. Дети, которые проходят специализированное лечение, им нужно специальное обследование, оборудование, которое способно определить, остались ли в организме единичные клетки этой нейробластомы. Такое обследование, в принципе, могло бы проводиться у нас в стране, если бы кто-то был заинтересован в развитии медицины. Так как этот вид обследования в нашей стране вообще не проводится, то дети вынуждены ехать на это обследование за границу.

Тетяна Трощинська: Откуда возникли эти обвинения, эта проверка?

Ольга Танюшкіна: Перевірка зайшла до нас планово. Перед цим нас перевіряло Національне агентство з питань держслужби. До цього у нас була Генеральна прокуратура. У нас раз на місяць заходить нова перевірка. І ми цілими днями надаємо документи.

Вони звинувачували лікарів у тому, що вони відправляли на лікування за кордон. Економісти ставили під сумнів медичні висновки головного кардіохірурга. Вони нас звинувачували у тому, що ми не проводимо тендери між клініками. Але в дітей ідуть години, щоб долетіти. Якщо якась клініка погоджується брати, ми змушені відправляти туди.

У нас є центр трансплантації кісткового мозку в Україні. Але він знаходиться у підпорядкуванні Києва і фінансується на 20-30%.

Тетяна Трощинська: Як формується черга?

Ольга Танюшкіна: В міністерство подається пакет документів, де має бути основник документ про те, що захворювання не лікується на території України, рекомендована клініка за кордоном. Тоді засідає комісія. Люди ставляться на облік і лікуються при надходженні коштів. У нас немає пріоритетності, є черга. У 2016 році, 22 лютого, ми відправили всіх людей, які потребували лікування, за одне засідання комісії.

Михайло Кукін: У вас есть какой-то рецепт, как преодолеть ситуацию?

Ольга Танюшкіна: Розпочати трансплантацію в Україні, зменшити фінансування. Ми відправили в Білорусь мільйони доларів. Нам готовий допомогти весь світ, просто треба направити в правильне русло.