Чому український прокурор досі не є незалежним? Інтерв’ю із заступником глави КДКП
Чому український прокурор досі не самостійний від свого начальства? Говоримо з заступником голови Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокуратури, в минулому прокурором Криму, Віктором Шемчуком
Була оголошена гучна реформа прокуратури, і в рамках цієї реформи був створений новий орган – Кваліфікаційно дисциплінарна комісія (КДК), яка б мала забезпечити незалежність прокурорів, проте поки ми бачимо, що прокурори все ж таки поки залишаються залежними.
Ірина Ромалійська: Які вже є успіхи КДК?
Віктор Шемчук: Ми можемо радіти за те, що ми вже працюємо. По-друге, ми з нуля розпочали складний процес розгляду дисциплінарних скарг, і розглянули їх вже більше, ніж 1500. Ми вже на сьогодні оголосили і провели два конкурси на заняття вакантних посад в прокуратурах вищого рівня, тобто з районів в області і Генеральну прокуратуру Україну. І найголовніше – те, що 300 нових прокурорів для місцевих прокуратур найближчим часом розпочнуть свою спеціальну підготовку в Академії прокуратури.
Законодавець передбачив дуже складний процес для того, щоб юрист з вищою освітою міг стати прокурором. Тобто юрист повинен пройти два роки роботи і мати стаж в галузі права, після цього він проходить конкурсний добір через КДК. Після завершення цього конкурсного добору і проходження спеціальної перевірки він повинен один рік пройти навчання, яке називається спецпідготовкою.
Ірина Ромалійська: А ті, хто працюють зараз, мають проходити перенавчання?
Віктор Шемчук: Вони підвищують кваліфікацію. І якщо прокурор, який працює в місцевій прокуратурі, хоче працювати в регіональній або в Генеральній прокуратурі, повинен пройти конкурсний відбір в КДК.
Цікавим для суспільства і вразливим для прокурорів буде дисциплінарна практика, яку ви впроваджуємо. Тобто будь-який громадянин України, стикнувшись з протиправною поведінкою будь-якого прокурора від місцевого до генерального, в праві звернутися до КДК з дисциплінарною скаргою, і ми проведемо за цієї скаргою перевірку.
Відповідно до закону, в КДК має бути власний секретаріат. Проте, на жаль, всеукраїнська конференція, коли приймала рішення про положення про КДК, вийшла за межі своїх повноважень і трошки порушила закон. Тому секретаріат КДК є структурним підрозділом Генеральної прокуратури України. Тобто на сьогодні секретаріат КДК у випадку реєстрації проекту постанови про звільнення генерального прокурора, повинен готувати висновок про професійність дії генерального прокурора. Тобто фактично його підлеглі повинні готувати на нього висновок.
Друга ситуація – Кабінет Міністрів України, приймаючи рішення про заробітну плату працівників КВК, встановив, що ця заробітна плата відповідає державним службовцям категорії А, а потім добавив дуже цікаву фразу: «питання щодо преміювання вирішує генеральний прокурор». Тобто ми – незалежний орган з власним балансом, бюджетним рахунком в банку, але керівник сторонньої організації для нас вирішує питання премій.
Будь-який громадянин України, стикнувшись з протиправною поведінкою будь-якого прокурора від місцевого до генерального, в праві звернутися до КДК з дисциплінарною скаргою, і ми проведемо за цієї скаргою перевірку
Ірина Ромалійська: Ви вважаєте, що Юрій Луценко обмежує самостійність цього органу?
Віктор Шемчук: Я не знаю, хто обмежував цю діяльність, тому що я тоді не працював, коли приймалися такі рішення. Але я рахую, що це було зроблено навмисно, тому що коли стало питання, що КДК буде і вона буде працювати, тоді постало питання, яким чином контролювати цю комісію. І недавно на засіданні Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності, коли розглядався проект закону, який народні депутати розробляли спільно з нами, щоб врегулювати всі моменти щодо незалежності і самостійності КДК, ми це питання проговорювали з генеральним прокурором, і він сказав, що він згодний і це потрібно зробити, тому що ідея була мати не власний дисциплінарний орган, а незалежний. Після того, як це було озвучено, працівники Генеральної прокуратури видали шикарну фразу: «Думка Юрія Луценка – це ще не думка Генеральної прокуратури». Я спочатку обурився, а потім подумав, що може і слава Богу, що це так.
І зараз ми чекаємо, коли закінчиться цей процес, а він закінчиться в березні.
Ірина Ромалійська: Тобто зараз ви все ж таки не незалежний орган і очікуєте на зміни в законі?
Віктор Шемчук: Ми зараз є незалежним органом, і цей незалежний орган зараз робить все можливе для того, щоб ніхто його не взяв під свій власний контроль.
Ірина Ромалійська: Але секретаріат підпорядкований Генеральній прокуратурі, яка визначає розмір премій.
Віктор Шемчук: Наша незалежність знаходиться під загрозою кількох речей. Перше – це те, що законодавчо неврегульовані моменти щодо нашої самостійності, такі, як, наприклад, власний бюджет. В законі написано: «фінансується із коштів, виділених на діяльність органів прокуратури». А повинен бути власний бюджет, як, наприклад, в Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі.
Другий момент – те, що стосується інституційних речей, адже поки ми не будемо мати власний секретаріат, навіть власну канцелярію, будуть певні складнощі. Адже ми знаходимося в судових процесах проти Генеральної прокуратури, відправляємо пошту через Генеральну прокуратуру у незапакованому вигляді, оскільки немає можливості організувати роботу власного секретаріату.
До тих пір, поки через КДК не буде розпочато загальний конкурс на всі посади в регіональних прокуратурах і Генпрокуратурі, говорити про те, що прокуратура реформована, ніхто не має права.
Ірина Ромалійська: Яка зарплата у члена комісії?
Віктор Шемчук: Відповідно до постанови Кабінету міністрів ми маємо оклад 10 тисяч гривень.
Ірина Ромалійська: Не вірю в незалежність і в небажання взяти хабар, якщо зарплата становить 10 тисяч гривень.
Віктор Шемчук: Почнімо з того, що у КДК багато самодостатніх людей. Повірите, мені точно ніхто не запропонує хабар. Що стосується заробітної плати, нам також неприємно, що оклад – 10 тисяч, а решта суми – це 250% до цього окладу є премія від ГПУ.
Ірина Ромалійська: Це і про те, що є прокурор, він працює в місцевій прокуратурі, але він не може бути незалежним, бо прокурор району вирішує, чи порушувати, чи не порушувати справу цьому рядовому прокурору, бо від прокурора району залежить, чи отримає він надбавки та премії, чи ні.
Віктор Шемчук: Приблизно така сама ситуація може бути і у нас, тому ми цього дуже не хочемо. Я з вами погоджуюсь, що бідний працівник КДК буде або керованим, або корумпованим.
Ірина Ромалійська: Повертаючись до відбору. Ті прокурори, які не пройшли конкурс, є поки що не незалежними?
Віктор Шемчук: Я вважаю, що до тих пір, поки через КДК не буде розпочато загальний конкурс на всі посади в регіональних прокуратурах і Генпрокуратурі, говорити про те, що Генеральна прокуратура реформована, ніхто не має права.
Ірина Ромалійська: Коли ми отримаємо якісну зміну прокурорів? Їхня не компетенція дуже помітна у змагальних процесах. Адвокати, які отримують великі гонорари в політичних чи якихось гучних справах, вони розумні, кваліфіковані, вони знають закон, вони вміють виступати і переконувати суддів та журналістів. І дуже часто наші прокурори зазвичай набагато нижчі за кваліфікованим рівнем. Прокурорів САП не стосується.
Віктор Шемчук: Скоріше, все проблема в голові. От ви говорите, що прокурорів САП це не стосується. Жоден прокурор місцевої прокуратури, кар’єрний прокурор, який пройшов всі щаблі, ніколи не дозволить собі під час зачитування вироку, якщо він йому не подобається, встати, перекинути стілець, грюкнути дверима і вийти. А такі факти ми маємо на сьогодні, тому що в САП молоді амбітні, їм хочеться всього і одразу. Я їх розумію, що їм хочеться цього, вони бачать, що можуть сьогодні чогось досягнути, і іноді вони переходять ці грані. З іншого боку, я з вами згоден, але і їх хороші адвокати тягають за вуха, як кошенят.
Що стосується місцевих прокуратур, я можу сказати, що мені довелося поїздити по регіонах, подивитися, як ці хлопці працюють, і мені часто їх дуже шкода. В нас сьогодні з усіма цими реформами потрібно від місцевої прокуратури до суду 30 км їхати, тому їм можна робити скидку. Але й там є висококваліфіковані спеціалісти, які тягнуть всю роботу на місці. Також є інша проблема – на кожного місцевого прокурора ми маємо 2,3 прокурора, які за ним наглядають з Генеральної прокуратури. В нас виходить піраміда вниз головою. І тому прокурору приходить купа паперів, тому що тому треба дати довідку, тому – написати інформацію, тому – переслати повідомлення, а йому ще й потрібно зробити свою роботу.
Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.