Державна підтримка дала нам інший масштаб, — організатори проекту «Український Схід»

Проект «Український схід» проводиться спільно з українськими митцями та Міністерством культури України.

«Цей проект — продовження всіх моїх волонтерських історій, про які ми багато разів говорили. Мене призначили радницею міністра культури. Один із головних напрямків моєї роботи — це український схід. Тому ми не вигадували хитромудрі назви, все просто і зрозуміло: «Український Схід». В рамках цього проекту намагаємося реалізувати свої волонтерські бажання, тільки більш масштабно», — розповідає Анжеліка Рудницька.

У рамках проекту «Український Схід» вже відбулася серія концертів та невеликих фестивалів. Вже 14 жовтня в Бахмуті на центральному майдані відбудеться концерт за участі українських артистів Наталії Шелепницької, Бориса Севастьянова, Ольги Нестеренко (гурт «Врода), а також гурту «Без обмежень».

«Ми співпрацюємо з місцевими громадами, з місцевими владами. Робимо все те саме, що ми робили як волонтери. Але якщо раніше збирали гроші на бензин, харчування, проживання, то тепер Міністерство культури компенсує та оплачує всі наші побутові витрати. Я сподіваюсь, ще трішки, і український схід, який за три роки став дуже міцним у всіх розуміннях, почне запрошувати нас на платні концерти, будуть купувати на них квитки, а ми будемо із задоволенням співати їм пісні», — додала Анжеліка Рудницька.

До проекту залучені не лише співаки, які відвідують міста українського сходу, а й поети, актори, а в планах — запрошувати викладачів української мови та фольклористики.

Оперна співачка та народна артистка України Валентина Степова також розповіла, про те, як і чому вона долучилася до проекту:

«Так сталося, що мій син пішов воювати і захищати батьківщину, коли анексували Крим. Тому все це пройшло через моє серце. Я — мати бійця і знаю, що це таке. У моїй душі назрівало, що мені хотілося поїхати туди. Але через психологічні проблеми, пов’язані з війною, я довго боялася, тому що коли син був на війні, я майже втратила голос.

Але все одно я думала, що хотіла б поїхати. І от видно все було в повітрі, прийшло до того, коли я була готова морально. Напевно, Анжеліка відчула, що я дуже хочу поїхати. Одного разу вона зателефонувала і каже: «Ви б не хотіли поїхати на День Волновахи?» І я з величезним задоволенням погодилася».

Повну версію розмови слухайте в доданому звуковому файлі.