«Дикий Захід по-українськи»: кого захищають і як працюють муніципальні варти в регіонах?

Обговорюємо з Богданом Чумаком, членом правління ГО «Правозахисна ініціатива» та Романом Пуніним, координатором руху «Сильні громади» в місті Лиман.

Цього тижня відбувся брифінг «Муніципальні варти – захисники інтересів громад чи місцевих кланів?».

Богдан Чумак та Роман Пунін, учасники брифінгу, пояснили, чому зараз проблема муніципальних варт в містах вийшла на загальнонаціональний рівень.

Олена Бадюк: Чому зараз ви звернули увагу на цю тему, в зв’язку з якими подіями?

Богдан Чумак: Останнім часом спостерігається тенденція, що ці формування розростаються, як гриби після дощу, їх стає все більше, вони з кожним днем почувають себе все впевненіше й бачать, що цьому немає спротиву та їх ніхто не зупинить.

Якщо говорити про нинішні тенденції, треба повернутися в 2015 рік, коли був зареєстрований законопроект №2890 від 18 травня 2015 року про муніципальні варти. Повноваження цих варт, які там передбачалися, – це було страшно. Це застосування сили, використання спецзасобів, право зупиняти громадський транспорт. У спецзасобах пропонувалися навіть знаряддя для зупинки автомобілів. Нагадую, що наразі ГПУ, розслідуючи справи Майдану, розглядає версію, що Нігоян та Жизневський були вбиті саме такими знаряддями – метальної дії.

Законопроект був розкритикований Головним науково-експертним управлінням ВР. Вони сказали, що це неможливо та суперечить Конституції, тому що автори законопроекту не можуть визначити – це будуть державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування, взагалі працівники правоохоронної структури. Але в них не може бути повноважень на рівні з поліцією.

Законопроект прийняли в першому читанні, але далі воно не пішло, бо був спротив ГНЕУ, громадськості.

Олена Бадюк: І правозахисники тоді били на сполох.

Богдан Чумак: Так, тому що сьогодні в них гумостріли, а завтра – вогнепальна зброя. І в нас з’являться «зелені чоловічки». Це шикарне прикриття, щоб просто набирати людей для диверсійної роботи.

Тоді «елітарний клуб мерів України», як його називають правозахисники, який очолював пан Кернес, вирішив: окей, у нас не буде закону, тоді ми підемо двома шляхами.

Одні почали створювати комунальні підприємства під назвою «муніципальна варта», деякі почали казати «муніципальна поліція». А інші пішли другим шляхом: а давайте не будемо створювати комунальні підприємства, бо якось «стрьомно» – давайте будемо створювати їх як громадські формування. А якщо буде якийсь «треш», ми скажемо, що ми не маємо жодного стосунку до громадського формування.

Олена Бадюк: У якому законодавчому полі зараз існують ці громадські формування, які повноваження вони мають?

Богдан Чумак: Громадські формуванні діють в межах законодавства про громадські організації та громадські об’єднання і Кодексу про адміністративні правопорушення, де передбачається, що громадські формування з забезпечення правопорядку мають право складати протоколи про адміністративне правопорушення. Якщо не можуть скласти на місці, вони можуть доставити порушника в свій штаб, але він не має там перебувати більше години.

Вони можуть робити адміністративне затримання правопорушника навіть у разі злісної непокори представнику громадського формування. Вони можуть затримати його та тримати в штабі три години. Кодексом передбачена така опція, що для встановлення особи або для з’ясування обставин справи вони можуть тримати до трьох діб, але треба письмово повідомити прокурора.

Олена Бадюк: Які типові ситуації поширені в Україні, коли подібні муніципальні варти захищають, на жаль, не громадян?

Богдан Чумак: Остання історія – сесія міської ради в Луцьку, коли просто почалася бійка з представниками муніципальної варти. Таке загалом шириться містами, йдеться навіть про переслідування активістів – і знову повертаємося в Луцьк, де таких структур аж три.

При цьому, неважливо – це захід, схід, північ чи південь країни. Але це історії в стилі Дикого Заходу – просто анархія. Місцеві активісти жаліються на переслідування, що хтось зустрічав у під’їзді, когось побили.  

Свіжа «шикарна» історія з міста Дніпро. Борис Філатов рік тому в травні (після подій дев’ятого травня, коли в Дніпрі була бійка з ветеранами АТО) вирішив: все, ми створимо свою муніципальну поліцію. Він створив її як КП, очільником зробили екс-голову дніпропетровського «Беркуту». Вчора викладає в свій Фейсбук пост: от ви всі, громадськість, експерти, політологи, економісти, маєте визнати, що ви неправі – наша муніципальна поліція «задавила» всі пункти прийому металолому в Дніпрі. Людина викладає сумнівне відео, фотографії побитих металоприйомщиків. На одній з них металоприймощик лежить на землі з перекритими автомобільним джгутом руками. І каже: в нас не тільки начальник екс-беркутівець, у нас працюють колишні працівники «Беркуту», непереатестовані колишні міліціонери, тому що, цитую: «Эти люди умеют и любят работать».

При всій повазі до Бориса Альбертовича, при всіх його заслугах в 2014 році, коли він був одним із тих, хто втримав Дніпро та область під час «руской вєсни», але чи дійсно це є адекватними методами?!

Більше про проблеми, пов’язані зі створенням муніципальних варт на Донбасі, слухайте в повній версії розмови в доданому звуковому файлі .