«Те, що останні три роки про Фонд державного майна було мало чого чути, напевно, не пов’язано з наявністю чи відсутністю скандалів, а пов’язано з тим, що процес приватизації в Україні після 2014 року був дуже кволим. Можна говорити про об’єктивні причини цього, але є були суб’єктивні, — говорить Юрій Нікітін.
Андрій Куликов: Назвіть одну найголовнішу суб’єктивну та об’єктивну причини.
Юрій Нікітін: Думаю, найголовніша об’єктивна причина була в тому, що формувалися нові підходи до приватизації, вони зрозумілі всім інвесторам, в тому числі і закордонним. Це в більшості вже зроблено. Суб’єктивна причина: на мій погляд, підбір кадрів, які очолювали, займалися цими питаннями, на наш погляд, був не досить професійним.
Андрій Куликов: А чому у Фонду державного майна досі нема голови, а лише виконуючий обов’язки?
Юрій Нікітін: Думаю, це питання часу. Керівник, який сьогодні виконує обов’язки, працює в системі органів приватизації, наскільки я пам’ятаю, з 1995 року. У нього досить великий досвід успішної приватизації. Наприклад, він був головою конкурсної комісії, коли вдруге продавалася Криворіжсталь і вона була продана.
Ми прийняли рішення, що якщо перший раз проводимо конкурс і в нас є один покупець, хоч він і відповідає критеріям, ми не будемо йому продавати, будемо оглошувати новий конкурс, а якщо і на другому буде один — тоді продамо
Андрій Куликов: Зазвичай заступники керівників мають свої певні сфери відповідальності. На чому ви спеціалізуєтесь?
Юрій Нікітін: Останні три місяці я спеціалізуюсь на питаннях, пов’язаних з приватизацією державного майна. А в системі органів приватизації я працюю з 1995 року.
Андрій Куликов: Скільки зусиль доводиться витрачати на моніторинг, на перевірку чи спостереження за тим, як ті, хто приватизував, дотримуються умов, за якими вони приватизували?
Юрій Нікітін: Це не важко. Ми давно впровадили прозору нормальну систему такого моніторингу. За кожним інвестором, який придбав об’єкт, раз на рік проходить такий моніторинг, його результати оприлюднюються щокварталу на сайтах Фонду. Кожен охочий може їх подивитися. Якщо когось цікавить конкретне підприємство, ми завжди залюбки відповідаємо на запитання або органів влади, або місцевої громади, представників профспілок.
Андрій Куликов: В яких галузях зараз потрібно провести приватизацію, яка галузь зараз для вас є найбільшою проблемою? З новіших прикладів, яку приватизацію ви вважаєте успішною, а яку спробу приватизації безуспішною?
Юрій Нікітін: Почну з останнього. Минулого року Фонд в тій конфігурації, в якій працював, намагався двічі продати Одеський припортовий завод. На жаль, обидві спроби були невдалі. Мені здається (і показує аналіз) ті, хто повинен був приймати глобальні рішення, не змогли їх прийняти чи забезпечити прийняття, що б дозволило ефективно приватизувати це підприємство.
На жаль, ситуація поки не покращується. Єдине, що вдалося на сьогодні досягти, це більш-менш стабільної мінімальної його роботи. Є мовчазна згода між кредиторами, що вони поки не збираються порушувати справи про повернення великої кредиторської заборгованості.
Андрій Куликов: 15 серпня не відбувся аукціон з продажу 25% акцій Одесаобленерго через відсутність заявок. Тепер ці 25% будуть виставлені на аукціон наступного разу. Скільки це може тривати?
Юрій Нікітін: Дійсно, перший аукціон не відбувся. По цьому пакету в нас заплановано до кінця місяця три торгівельні сесії кожного тижня. Ми розуміли, що як і Донбасенерго, так і 25% пакет, скоріше за все, не куплять, але не виставляти їх в загальній групі ми не могли, тому й виставили. Ми побачили сьогодні з Західенерго інтерес людей, які грають на фондовому ринку, до цих пакетів акцій, можливо, й по Одесі проявиться такий інтерес.
Андрій Куликов: А де той ціновий поріг, з якого починається відповідальність Фонду держмайна? Чи закинута ферма на колишньому колгоспі — це теж ваша відповідальність?
Юрій Нікітін: Це теж наша відповідальність. І ми її не боїмося, беремо на себе.
Повну версію розмови слухайте в доданому звуковому файлі.