Фронтові лікарі поставили ультиматум військовому командуванню, — відео

Про це розповідає директор ПДМШ Геннадій Друзенко.

Геннадій Друзенко: Проблема полягає в тому, що три місяці тривали дискусії, як офіційно залучати медиків ПДМШ до надання медичної допомоги безпосередньо у військових частинах, які стоять в полі, де на вході стоїть людина з автоматом.

Начеб-то в кінці липня це питання було врегульовано, була доповідь генералу Збройних сил Муженку, міністру оборони Полтораку, яка була затверджена.

І ми вирішили, що якщо два генерали армії дали згоду, то можна їхати. Але виявилось, рішення двох генералів армії може саботуватися на рівні Штабу АТО. І на сьогодні, жоден лікар, який був в серпні і вересні, офіційно не залучений.

Дмитро Тузов: Тобто на сьогодні шпиталь працює нелегально?

Геннадій Друзенко: На базі цивільних лікарень ми працюємо абсолютно легально, де ми обслуговуємо як місцевих, так і військових. Останній випадок, який набув розголосу, — в Щасті працював наш анестезіолог з тими п’ятьма пораненими, в яких стріляв дезертир. Також туди одразу приїхав наш хірург з Новоайдару, і завдяки їхній допомозі, поранені були евакуйовані, і кількість 200-х не збільшилася.

Там лікарі працюють офіційно, оскільки вони у відряджені, по лікарні вони проводяться наказом, і до них питань немає: вони можуть використовувати наркотичні засоби, оперувати тощо.

У військових частинах, попри чітко розписаний механізм, що вимагається від нас і в які строки, які затверджені двома генералами, ми не маємо жодного офіційного документа.

Юрист Штабу АТО Фівкін саботує офіційне залучення наших лікарів в АТО , попри дозвіл двох генералів армії.

Механізм погоджено юридичним відділом Генштабу, юридичним департаментом Міноборони, а юрист Штабу АТО не сприйняв це все всерйоз. І написав кудись черговий запит.

Дмитро Тузов: Це проблема військової бюрократії? Адже на вашій письмовій доповіді стоять підписи цих генералів?

Геннадій Друзенко: Абсолютно вірно. Є письмовий документ, який має юридичний характер. На підставі цієї доповіді у мене є офіційний лист керівника Центрального військового медичного управління.

З нашого боку все виконується, але є чоловік в штабі АТО, якому наплювати, що хтось не буде вилікуваний.

Дмитро Тузов: Що це за посадовець?

Геннадій Друзенко: Його прізвище Фівкін, це не великий секрет. Він юрист штабу АТО, який вирішує, кого залучати до АТО, а кого — ні.

Напевно, мені залишилось записуватись на прийом до президента.

Дмитро Тузов: Можливо, треба знову зустрітися з паном Муженком чи міністром оборони Полтораком для того, щоб навести порядок в даній ситуації?

Геннадій Друзенко: Я вже виходив на першого заступника Полторака, з яким ми шукали механізми вирішення цієї ситуації, і в решті решт знайшли спільну мову, як мені здалося.

Я дуже сподіваюсь, що цей дзвіночок у вашому ефірі змусить виконати досягнуті на найвищому рівні домовленості, які є зафіксовані і легалізовані.

Якщо ні, в мене теж терпіння не залізне. Я в кінці місяця виведу всіх з військових частин, і ми більше туди ніколи не повернемося.

Анастасія Багаліка: Це ультиматум?

Геннадій Друзенко: Це не ультиматум, я просто знаю, як люди воюють, а потім опиняються в СІЗО. Я не хочу своїх людей підставляти, щоб вони замість подяк і орденів отримали строки.

Уявіть собі: режимний об’єкт, на ньому працює медсестра на чергуванні, і на її зміні не врятували пораненого. Прокуратура починає розбиратися, і виявляє, що в неї немає наказу про залучення.

Наша робота — не тільки лікавання, ми змінюмо ставлення людей. Вони бачать, що Україна про них не забула і не кинула напризволяще. 

А потрібно лише виписати наказ про залучення та прикласти до нього рішення генералів, листи АТЦ СБУ.

Дмитро Тузов: Розкажіть нам про тих людей-медиків, які їдуть в ваш Шпиталь і надають допомогу.

Геннадій Друзенко: Вони мають бути відрядженні своєї лікарнею і допущені головним лікарем.

Минулого місяця в Попаснянській районній лікарні працював професор з Одеси, доктор медичних наук Олександр Ткаченко. Він в себе в Одесі почув про ПДМШ, записався і приїхав до нас. Жив в підвалах разом із нами, де навіть холодна вода за розкладом. Місцеві люди його прозвали «білим янголом», тому що і в обласній лікарні не завжди потрапиш на прийом до професора.

Це ж не тільки лікування, але це зміна ставлення людей, тому що вони бачать, що Україна про них не забула і не кинула напризволяще.

До цього в Новоайдарі робили операції по зварюванню судин — це унікальна технологія, яка є тільки в Україні, тому що в світі це роблять лазером.

Тобто ми працюємо, тому що з одного боку — це порятунок, а з іншого — там твориться нова Україна.

Дмитро Тузов: Ваш Шпиталь надає допомогу і цивільному населенню, так?

Геннадій Друзенко: Так, 90% наших пацієнтів — місцеве населення. І левову частку в лікуванні займають планові операції, які ті люди ніколи б не зробили без наших лікарів.

Анастасія Багаліка: Які у вас резерви?

Геннадій Друзенко: Ми працюємо на мінімумі, і як би влітку ми не уклали партнерську угоду з громадським політичним рухом «Справедливість», який нам підставив плече, я не знаю, чи працювали б ми зараз.

Люди є, українська земля дає нам спеціалістів — від медсестр до професорів, але з паливом, витратними матеріалами, з автомобілями є величезна потреба. Я розумію, о всі зморені від війни, але тим не менше, я всім раджу провести кілька днів на території АТО.

Нещодавно ми возили в АТО одного з депутатів Бундестага, заступника тієї фракції, яку очолює Меркель. І він пожив ніч в Попасній. Після чого він сказав, що він за ту ніч дізнався більше, ніж з усієї німецької преси.

Тому поїдьте, подивіться, і одразу байдужість і втома зникне.

Нова Україна кується не в Києві написанням реформ, а там, на сході новою якістю життя, новими стосунками людей. Вона народжується в степах, як колись народжувалась козацька Україна.

Всіх запрошуємо на нашу сторінку http://medbat.org.ua/. Ми будемо вдячні за будь-яку допомогу, бо вона рятує життя.

Дмитро Тузов: Що зараз найбільш нагальне?

Геннадій Друзенко: Насамперед потрібні вживана швидка, дизельне пальне, перев’язувальні матеріали.