Гроші чи розчарування: що спонукає українців думати про еміграцію?

Соціологічна група «Рейтинг» провела дослідження «Динаміка міграційних настроїв українців»

Ведучi

Михайло Кукін

Гостi

Любомир Мисів

Гроші чи розчарування: що спонукає українців думати про еміграцію?
https://static.hromadske.radio/2017/10/hr_kyivdonbass-2017-10-05_mysiv_0.mp3
https://static.hromadske.radio/2017/10/hr_kyivdonbass-2017-10-05_mysiv_0.mp3
Гроші чи розчарування: що спонукає українців думати про еміграцію?
0:00
/
0:00

Гість ефіру — заступник директора соціологічної групи «Рейтинг» Любомир Мисів.

Михайло Кукін: Що спонукало до такого дослідження?

Любомир Мисів: До цього дослідження нас спонукала Всеукраїнська Асоціація компаній з міжнародного працевлаштування. Це організація, яка займається роз’ясненням і роботою з нашими заробітчанами. Це вже друга хвиля такого опитування. Першу ми провели наприкінці минулого року. Вона була дещо більш звужена. Це був пробний шар дослідження цих міграційних настроїв. Зараз ми глибше дослідили цю проблему. Розбили її на кілька блоків, дослідили бажання виїхати за кордон на постійне проживання, бажання працевлаштуватися, поінформованість наших громадян стосовно можливості працевлаштування за кордоном. Окремо виділили таке питання, як бажання людей, щоб їхні діти навчалися за кордоном. Також ми дослідили ставлення до безвізового режиму в контексті міграційних настроїв.

Михайло Кукін: Я бачу, що 30% українців хотіли б поїхати за кордон на постійне місце проживання. Як на мене, це величезна цифра.

Любомир Мисів: До цієї цифри можна ставитися по-різному. Ми вже кілька днів дискутуємо стосовно цієї цифри. Бажання виїхати і конкретні кроки до виїзду — це дві різні речі. Цифри нашого дослідження це демонструють. Давайте говорити про те, що 2 третини не бажають виїхати з країни, в якій іде війна.

Михайло Кукін: Хотіли б працювати за кордоном 40%. Це свідчить про те, що принаймні у сприйнятті людей є дуже велика несправедливість щодо оплати праці всередині країни?

Любомир Мисів: Цього разу ми поставили уточнююче питання щодо причин бажання поїхати працювати за кордон. Майже 70% опитаних назвали вищий рівень заробітної плати. Другою такою причиною, яка мотивує громадян думати про працю за кордоном, є бажання заробити на житло, на навчання своїх дітей, лікування родичів. Але ця цифра втричі менша, ніж попередня. Вона складає 20%.

У всіх вікових категоріях № 1 — це бажання заробити грошей. Молодь дещо більше мотивується питанням самореалізації, а старше покоління питанням кращого соціального захисту, кращих умов праці.

Михайло Кукін: У мене є кілька знайомих, які працюють в ІТ. Це досить прибуткова робота і в Україні. Уже кілька людей з цієї категорії за останній рік поїхали за кордон, тому що хочуть жити в цивілізованій країні, де працює суд, поліція, медицина.

Любомир Мисів: Ми запитали респондентів, чому вони хочуть поїхати на постійне місце проживання за кордон. Головним мотиватором еміграції є пошук кращих умов життя. Це дві третини опитаних, які висловили бажання змінити країну проживання. Другим – бажання дати краще майбутнє своїм дітям. Це третина опитаних.

Ми ставили питання, чи бажають люди, які прагнуть поїхати на постійну роботу за кордон, повернутися потім в Україну. Тут цифри доволі цікаві. Майже дві третини опитаних сказали, що вони однозначно або скоріше повернуться назад. Найбільше таких серед опитаних на Заході. Мешканців Сходу, які сказали, що не повернуться, більше.

Однозначно не повернулися б лише 10% населення. Це не така велика цифра.

Небезпека полягає у тому, що виїхати хоче молодь. Половина молоді на сьогоднішній день однозначно заявляє про те, що вона однозначно хоче виїхати, а шукати роботу хоче 70% в категорії 18 – 35 років.

Ми запитали респондентів, як вони оцінюють свої шанси, що завтра поїдуть на роботу за кордон. 44%, що жодних шансів не мають, 30% оцінили свої шанси як досить високі. Якщо ми глянемо в категорію молоді, то 32% молоді говорять про те, що вони оцінюють свої шанси як високі, вони впевнені в собі. 

70% опитаних сказали, що хотіли б, щоб їхні діти та внуки вчилися в інших країнах. Це сигнал нашій системі освіти. Рекрутери польських університетів працюють по Західній Україні, починаючи з Нового року. І не тільки по Західній Україні. Вони продають кращі умови, безкорупційне навчання, можливості отримання західноєвропейського диплома і можливості подальшого працевлаштування у тій самій Польщі. Тут сигнал нашим ВНЗ, що вони конкурують не тільки між собою, а й із західноєвропейськими ВНЗ.

Михайло Кукін: Одна цифра мене здивувала. Я думав, що вона буде набагато більшою. Лише 8% хочуть поїхати за кордон через відчуття небезпеки. Я думаю, що в країні, де іде війна, цей відсоток буде більшим.

Любомир Мисів: Мене також здивувала ця цифра. Треба говорити про те, що на сьогоднішній день проблемою № 1 є соціально-економічне питання. Це впливає на громадянина. Три роки тому, якби ми поставили респонденту питання про головну проблему в Україні, війна була б на першому місці. Це питання певної психологічної адаптації до війни.

Михайло Кукін: Які шанси працевлаштування за кордоном дає безвіз?

Любомир Мисів: В питанні безвізу ми досліджували кілька напрямків. Це ставлення до самої ініціативи, зацікавленість людей в ній та загрози від безвізу. Більше половини опитаних сказали, що вони зацікавлені у безвізовому режимі. Ми запитали респондентів, чи призведе безвіз до збільшення виїзду за кордон працездатного населення? 80% респондентів погоджуються з цією думкою.

Повну версію розмови слухайте у доданому звуковому файлі.