І ГПУ, й ДПС схаменулися, лише коли справа дійшла до Києва, — адвокатка прикордонника Колмогорова

Обговорюємо резонансу справу прикордонника Сергія Колмогорова, засудженого до 13 років позбавлення волі — як стверджують його захисники, виключно за те, що він виконував свій обов’язок

Ведучі

Михайло Кукін

І ГПУ, й ДПС схаменулися, лише коли справа дійшла до Києва, — адвокатка прикордонника Колмогорова
https://static.hromadske.radio/2017/11/hr_kyivdonbass-2017-11-04_muravskaja.mp3
https://static.hromadske.radio/2017/11/hr_kyivdonbass-2017-11-04_muravskaja.mp3
І ГПУ, й ДПС схаменулися, лише коли справа дійшла до Києва, — адвокатка прикордонника Колмогорова
0:00
/
0:00

У студії Громадського радіо його адвокатка Оксана Муравська. З нею обговорюємо деталі процесу та старт розгляду касаційної скарги.

«Цей вирок для мене, як порівняння з Радянським Союзом: захист ніхто нічого не питав, всі клопотання захисту відхилялися, закритий судовий розгляд — щоб ніхто не заважав. Швиденько засудили солдата Колмогорова: винуватий-невинуватий — раз так прокурор сказав, значить винуватий», — говорить адвокатка.

 

Михайло Кукін: Проблема саме в тому, чи є цей вирок і ця справа суто юридичною, чи політичною. З огляду, здавалось би, на її політичність, український суд, навпаки, під час війни з Росією мав би виносити протилежні вироки на користь українських військовиків. Ні?

Оксана Муравська: Справа слухалася в Приморському суді міста Маріуполь. Це місто, яке прикордонне до Росії і яке поруч з бойовими діями, з захопленими територіями.

Михайло Кукін: Ви натякаєте, що там серед суддів поширені проросійські настрої?

Оксана Муравська: Я не натякаю. На жаль, можу це стверджувати. Тому що в мене є справи, які слухаються в судах Луганської області, в них чітка симпатія до сепаратистів, до людей, які, на мій погляд, зрадили батьківщину, до російських, і в них досить специфічне ставлення до українського воїна як такого. Вони його рахують на рівні загарбника.

Михайло Кукін: Є повідомлення прес-служби Держприкордонслужби, за яким старший солдат Бердянського прикордонного загону Сергій Колмогоров, який неодноразово виконував бойові завдання у зоні проведення АТО, 9 вересня 2014 року чергував на блокпосту в районі Маріуполя.  

«Під час несення служби, військовослужбовці помітили неподалік від берега моря автомобіль, який блимав фарами, подаючи якісь сигнали, а потім попрямував у бік блокпоста. На вимогу зупинитися для перевірки документів водій лише натиснув на газ автомобіля і пішов на прорив. Попереджувальні постріли не зупинили порушника, швидкість транспортного засобу лише збільшилась. Після цього був відкритий вогонь на ураження».

Тобто опис цієї ситуації свідчить про те, що солдати просто виконували свій обов’язок. І, до речі, їх стріляло дев’ятеро — чому засудили лише одного?

Оксана Муравська: Це запитання стоїть у мене в голові з того моменту, коли я почала ознайомлюватися з матеріалами справи. Єдина невеличка неточність, ця подія була 7 вересня. 21.30 — це вже темна пора доби. Це територія, яка на сьогоднішній день має визначення «сірої зони». Тобто там 7-10 км до зони, де йдуть реальні бойові дії. Окрім того, за невеликий період часу до цього було захоплене місто Новоазовськ, були намагання прорвати дамбу і взяти місто Маріуполь, відповідно — прикордонники в цей момент діяли в умовах підвищеної бойової готовності.

Помітивши автомобіль, вони підійшли до нього. Замість того, щоб якимось чином пояснити прикордонникам чи будь-яким іншим особам, що він там робить, потерпілий скочив у автомобіль і почав тікати.

Досудове розслідування було проведено однобоко. Ніхто не перевіряв, ніхто не відреагував на рапорт прикордонників, що саме там робив потерпілий і з якою метою. Його версія була про те, що він поїхав з дружиною трішечки відпочити. Вони приїхали до його тещі, залишили там маленьку дитину і поїхали собі трішечки розважитися.

Михайло Кукін: Я правильно розумію, що саме дружина і загинула?

Оксана Муравська: Дружина, на жаль, загинула. І смерть будь-якої людини — це велика трагедія. Ніхто не спростовує цього. Сам водій не постраждав взагалі. Після того, як автомобіль зупинився, Колмогоров та інші підскочили до автомобіля, відкрили дверцята, побачили, що потерпіла на той момент була жива, поранена, вони викликали швидку, поліцію. 

Вони написали рапорт про те, що були такі події, незрозумілі знаки подавались. Потерпілий у судовому засіданні пояснював, що це конструкція автомобіля Skoda Rapid і при ввімкненні ключа там запалюється світло, при відкритті чи при закритті вікон теж запалюється світло. Ні підтвердити, ні спростувати досудове розслідування не порахувало за потрібне, навіть провести технічну експертизу. Цього не було зроблено. Відповідно, тут є лише припущення.

Для мене досить цікавим фактом було те, що не допитано всіх осіб, які там одночасно стріляли. Досудове розслідування обмежувалося допитом тільки двох. Тобто Колмогорова і його напарника, який біля нього стріляв. У них була зброя, яка стріляє ідентичними набоями. АК-74 стріляє набоями калібру 5,45 мм і РПК стріляє тими самими набоями.

Читайте також: За те, що зробив Сергій, давали 10 днів відпустки, — побратим прикордонника, підозрюваного у вбивстві (ФОТО)

Михайло Кукін: Куля, яка вбила жінку, була випущена одним із них?

Оксана Муравська: Так. Нема чіткої відповіді. Для мене як для фахівця питанням є те, що досліджувалися лише гільзи. А самої кулі знайдено не було. В перший день було вилучено дев’ять гільз на місці події. На другий день також було проведено додатковий огляд автомобіля і місця події — більш нічого не вилучено. На третій день було проведено повторний огляд автомобіля — нічого не вилучено.

Подія трапилася 7 вересня, огляди були 7, 8, 9 вересня, а потім 22 квітня 2015 року знаходять на тому ж місці і вилучають ще 42 гільзи.

Михайло Кукін: Які за півроку могли там з’явитися будь-яким способом.

Оксана Муравська: Це теж розумне питання. Більше того, цей огляд у квітні проводився без понятих, без рішення суду. Досить цікаві гільзи: з 42-х на семи видно ознаки корозії, а всі решта нові і гарні, що просто диво. Але самої кулі нема, яка би дала можливість ідентифікувати, з якої зброї випущена куля.

Не допитувалися інші хлопці, які приймали участь цій операції. Ми вважаємо, що це є порушенням права на справедливий суд.

Михайло Кукін: Чому ця справа так довго йшла до касації? Понад три роки.

Оксана Муравська: Взагалі кримінальні справи в нас слухаються довго. В мене завжди клієнти запитують, чому так довго. Я не скажу, що швидкий розгляд справи має позитивний результат. Є необхідність допитати свідків, допитати експертів, передивитися інші докази, вивчити їх. Суд першої інстанції всі клопотання, які подавав захист, не задовольняв.

Михайло Кукін: А коли був винесений вирок?

Оксана Муравська: 15 листопада 2016 року Приморським районним судом Маріуполя. Апеляція дуже швидко розглянула, винесла своє рішення 7 лютого 2017 року. Є три місці на подання касаційної скарги.

Було відкрите касаційне провадження, призначено судовий розгляд. На першому судовому засіданні суд касаційної інстанції задовольнив наше клопотання про особисту участь Сергія Колмогорова у розгляді касаційної скарги, був наданий час для етапування Сергія.

Михайло Кукін: Увесь цей час він провів у Маріуполі?

Оксана Муравська: Так, у СІЗО Маріуполя.

Михайло Кукін: Чи нема у вас зараз відчуття, що справу і тепер хочуть затягнути? В четвер представник обвинувачення так і не з’явився на перше засідання.

Оксана Муравська: Для нас це була дивна позиція. Тим паче, прокуратура не обмежена однією фізичною особою, як прокурором, що тільки один має піти по цій справі. Прокуратура подала клопотання, що представник обвинувачення зайнятий в судовому процесі в Печерському районному суді міста Києва.

Суд оголосив перерву, з’ясовував, чи можливо провести розгляд, наприклад, у другій половині дня, на що прокуратура сказала, що вони не прийдуть, бо не можуть. Суд відклали на понеділок на 11.00. Я можу сказати з повагою до колегії суддів, що вони дотримуються вимог кримінального процесуального законодавства, Конституції, Європейської конвенції з прав людини в тому, що в максимально стислі терміни намагаються розглянути, оскільки особа тримається під вартою. Він на сьогоднішній день відбуває покарання, воно не скасоване. Але суд зобов’язаний в найменші строки розглянути справу, щоб це не було порушенням права на захист.

Михайло Кукін: Багато кого вразила кількість людей, які прийшли підтримати прикордонника Колмогорова. Багато хто закликав іди до Прокуратури й з’ясовувати. Ви після суду були в ГПУ. З ким спілкувалися і про що?

Оксана Муравська: Тут не стоїть питання, чи це Сергій. Сергій вже став уособленням всіх тих наших хлопців військових, яких можуть притягнути за виконання ним свого обов’язку під час проведення АТО до кримінальної відповідальності. Ця справа є прецедентною в тому, що це перший вирок, який дійшов до касаційної інстанції. Бо, насправді, дуже багато військових військова прокуратура притягає до кримінальної відповідальності.

Ці справи є показовими, бо вони дуже деморалізують наших воїнів, які здійснюють свій обов’язок і захищають нашу країну

Поки ми були біля суду, перетелефонували, що Генпрокурор має намір зустрітися на особистому прийомі, тому ми поїхали.

Михайло Кукін: Ви спілкувались з Юрієм Луценком?

Оксана Муравська: Так. Для мене це також безпрецедентний випадок, коли Генпрокурор намагається з’ясувати ситуацію, і я цим була приємно вражена. В нас була досить довга і конструктивна розмова. Прокуратура намагалася пояснити свою позицію, захист пояснив свою. Обговорили можливі шляхи вирішення цього питання.

Михайло Кукін: Складається враження, що все ж домовились або намагалися домовитися вирішити це політичним шляхом, а не юридичним.

Оксана Муравська: Навпаки. Цю справу вже неможливо вирішити політичним шляхом. Є вирок суду, який набрав законної сили. І особа згідно закону відбуває покарання.

Цю справу має можливість переглянути Вищий спеціалізований суд, що ми й хотіли зробити. Зійшлися на тому, що захист має надати свої документи щодо порушення прав Сергія Колмогорова, якщо прокуратура вважатиме, що ці аргументи досить вагомі, не буде заперечувати щодо скасування і направлення справи на новий розгляд.

Михайло Кукін: У вас нема відчуття що Держприкордонслужба і Генпрокуратура схаменулися лише тепер, коли справа дійшла до вищої інстанції?

Оксана Муравська: На жаль, так. Є таке відчуття. На жаль, це біда таких справ. Щоб звернути увагу на такі справи, треба було підняти шалений резонанс, що було дуже важко. Маріуполь — це дуже далеко, а коли такий резонанс в центрі Києва, вони звернули увагу.

Стосовно Держприкордонслужби, то її ветерани опікувалися і допомагали Сергію ще раніше. А вже сама ДПС, насправді, тільки коли справа потрапила до касаційної інстанції, вони схаменулися, що їхнього солдата, який виконував свій обов’язок і зробив те, що в нього написано в статуті, виконавши завдання командира, йому дали 13 років.

Повну версію розмови слухайте в доданому звуковому файлі.