Інвестиції українському Донбасу стримують чиновники, які шукають «свій інтерес», — Саакян

Дмитро Тузов: Кабмін виділив субвенції з держбюджету місцевим бюджетам на здійснення заходів із підтримки територій. Зокрема, йдеться про те, що гроші виділені чотирьом містам: Маріуполь, Покровськ, Дружківка та Сєвєродонецьк. Як ви вважаєте, наскільки ці кошти можуть бути сигналом до того, що економічна політика на сході країни набуває нових обрисів і що ми говоримо про відновлення Донбасу, підкріплюючи це фінансами і конкретними проектами?

Олег Саакян: Безумовно, це позитивний момент, що з центрального бюджету виділяються кошти на допомогу саме містам, які постраждали внаслідок конфлікту і де відчуваються його негативні наслідки, з якими не працювали. Дуже багато критики в бік центральної влади саме з цих питань, дуже багато речей, які досі не відновлені, не зважаючи на те, що в багатьох містах війни вже нема рік-два, а то й більше, але все одно вони пробуксовують. Тому це, безумовно, позитивний момент.

Але, потрібно зазначити, перш за все, це невеликі кошти. По-друге, субвенція не є системним інструментом. Тобто це точковий інструмент в ручному управлінні, що саме собою продукує цілу низку ризиків: куди вони будуть розподілені і як. До того ж, є чіткий термін по можливості освоєння цих коштів — один рік.

Також цей інструмент має в собі елемент співучасті. Тобто половину, таку ж саму кількість грошей, має вкласти в той чи інший проект місцева громада. Це означає, що громада буде вкладати кошти в «жорсткі» проекти, в те, що є інфраструктурним. Це те, що вони хотіли зробити як виконання своїх функцій, але в чому вони зараз можуть використати центральні кошти. Умовно кажучи: ми не ремонтували школу, тепер ми відремонтуємо її за рахунок субвенцій.

Дмитро Тузов: Але частково, на 50% за рахунок субвенцій, решту 50% треба знайти в місцевому бюджеті.

Олег Саакян: Так, на 50%. Але ці кошти, скоріше за все, не підуть на якісь креативні речі через свій термін і специфіку цих коштів. Тобто ці кошти не підуть на «м’які» проекти. Наприклад, не інфраструктурні, а проекти, пов’язані з локальною ідентичністю, з реінтеграцією суспільства поверненням довіри, створенням інструментів, наприклад, того ж медіа в окремій ОТГ для підтримки соціальної згуртованості й вироблення спільної ідентичності, яка постраждала внаслідок конфлікту, для повернення довіри в цій громаді. На це вони не підуть, вони підуть на те, щоб щось побілити, десь відремонтувати.

Дмитро Тузов: Наші люди завжди переживають, коли виділяються кошти з бюджету, щоб вони не були розкрадені. Чи існують тут запобіжники?

Олег Саакян: Жодних. Держсубвенції завжди є таким собі політично вмотивованим інструментом, оскільки приймаються політично. І це не інструмент, який проходить конкретною статтею через місцевий бюджет і під ті інструменти контролю, які й так в нас часто малодієві, але вони існують. Він проходить повз. До того ж, скоріше за все, як завжди буде апелювання місцевої влади (сподіваюсь, що так е буде) до того, що це виділено, а якщо ми не використаємо, то їх відберуть і так далі, тому треба поспіхом все робити, навіть з порушеннями, але потрібно ж зробити, бо це на благо громади.

Повну версію розмови слухайте в доданому звуковому файлі.