Клітки на фронті є наслідком недобросовісної мобілізації, — відео

Богдан Крикливенко, керівник Офісу Уповноваженого з прав людини коментує доповідь Моніторингової Місії ООН стосовно ситуації з дотриманням прав людини в Україні.

Тетяна Трощинська: Сьогодні був опублікований звіт Організації Об’єднаних Націй, над яким працювала Моніторингова Місія з прав людини в Україні. Висновки стосувалися не лише стану прав людини, а жертв серед мирного населення під час конфлікту на сході України. Що Офіс Уповноваженого з прав людини побачив для себе у цьому документі?

Богдан Крикливенко: Моніторингова Місія ООН працює з березня 2014 року. Це вже 15 звіт, де відображена ситуація з прав людини в Україні, включаючи частково окупований Донбас і Крим. За період моніторингу були розглянуті всі аспекти прав людини. Звіт складає більше 200 пунктів, 9 розділів, які стосуються змін у законодавстві, ключових галузей: права на життя, свободу, безпеку, права на правосуддя, основоположні свободи, економічні, соціальні права, є окремі блоки по Криму і Донбасу. Звіт включає в себе величезну кількість фактів, побудованих як на документальному підтвердженні, так і на інтерв’юванні людей, які проживають і на підконтрольній, і на непідконтрольній територіях України. Унікальність цієї місії в тому, що у них є свій офіс у Донецьку, тобто є можливість спілкуватися з людьми, які знаходяться там. Це те, чого, на жаль, немає у нашого офісу. У нас немає контакту людьми, які проживають на непідконтрольній території.

Андрій Куликов: А в Криму є представництво цієї Моніторингової Місії?

Богдан Крикливенко: Немає. На жаль, в Криму немає представництва жодної міжнародної організації.

Вчора відбулося відкриття Ради ООН з прав людини, засідання якої проходить двічі на рік в Женеві. Там Верховний комісар ООН з прав людини акцентував увагу на кримській проблематиці. Він заявив, що всі його звернення до де-факто кримської влади були відхилені, але місія продовжує дистанційно моніторити ситуацію у Криму.

Тетяна Трощинська: Якщо ми говоримо про жертви, особливо серед цивільного населення. У який спосіб вони документують загиблих і яку кількість називають?

Богдан Крикливенко: Вони беруть цифри з усіх джерел, у тому числі проводять своє власне документування. Наразі цифри і динаміка, викладені у цьому звіті за півтора року. Якщо ми порівняємо серпень 2015 і 2016 року, то різниця разюча — майже в 10 разів нижча кількість жертв серед цивільного населення у серпні 2016 року. Але, якщо ми подивимося липень 2016 року, то побачимо, що у липні-серпні був певний сплеск через посилення обстрілів. І тут це задокументовано.

Андрій Куликов: Які відносини вашого офісу і Уповноваженого Верховної Ради з прав людини із Моніторинговою Місією ООН?

Богдан Крикливенко: У нас партнерські робочі взаємні відносини — ми ділимося з ними інформацією, вони діляться з нами. Це відбувається на щоденній основі. В плані інституційної незалежності ми з ними знаходимося на одному рівні. Вони є міжнародною організацією, яка незалежно працює в Україні. Їхні звіти напряму йдуть до Женеви або до штаб-квартири в Нью-Йорку.

У цьому звіті ви побачите і згадки про діяльність українського Омбудсмена, і про моніторинг національної стратегії у сфері прав людини. Ми, зі свого боку, виступаємо на всіх майданчиках за необхідність дотримання і виконання рекомендацій, які йдуть у цьому звіті. Це чіткі рекомендації, які адресуються українським органам влади, усім сторонам, які беруть участь у бойових діях в Донецькій і Луганській областях, та де-факто владі в Криму.

Тетяна Трощинська: Вчора «Громадське радіо» повідомляло про те, що представники Омбудсмена знайшли на Донеччині клітку, яка, ймовірно, може бути кліткою для військовослужбовців, які вживають алкоголь, їх називають «аватарами». У мене з цього приводу виникають питання про права людини в контексті кліток і про те, що слово «аватар» вживається абсолютно скрізь і вважається нормальним. Що ви на це скажете?

Богдан Крикливенко: Є така проблема. Тут є два аспекти: причини і наслідки. Власне, клітки є наслідком того, що до мобілізаційного процесу було застосовано не зовсім добросовісний підхід. Брали, як кажуть, всіх підряд. І як наслідок, є алкозалежні, наркозалежні люди, яких вирвали із цивільного життя і мобілізували.

Це, звичайно, призвело до того, що командир на фронті не має можливості адекватно вплинути на поведінку того чи іншого військовослужбовця. Ми жодним чином не виправдовуємо таку діяльність командирів на лінії фронту, але, дійсно, ями, клітки — це все практикується для виправлення ганебної поведінки військовослужбовців. Причина — неякісна робота в тилу. Людям, які сидять у військкоматах, головне — виконати план. А що потім буде робити командир в бойовій обстановці вони про це не думають.

Тетяна Трощинська: Одна з аргументацій командирів полягає в тому, що це робиться задля безпеки, тому що це один з небагатьох способів, який вони можуть застосувати. Хоча з точки зору прав людини це можна трактувати як незаконне утримання?

Богдан Крикливенко: Абсолютно точно. Є процедура притягнення до дисциплінарної відповідальності, переміщення такого військового на гауптвахту. Але питання в тому, що на лінії зіткнення стаціонарно облаштованої гауптвахти не буде.

Андрій Куликов: Ми, до речі, перед цим говорили про безоплатну правову допомогу. Військові можуть нею скористатися?

Богдан Крикливенко: Ми підходимо до військового за концепцією громадянин в уніформі. Тобто це такий самий громадянин України, який має такі ж самі громадянські політичні права і жодним чином не може бути обмежений в їх реалізації.

Андрій Куликов: Де пересічний громадянин може ознайомитися зі звітом Моніторингової Місії ООН?

Богдан Крикливенко: Ознайомитися зі звітом можна на сайті головного комісара ООН з прав людини. Також на нашому сайті планується повідомлення його публікацію.