Книжка «I like Ukraine» — 25 письменників до 25-річчя України

Про книгу розповідає видавчиня Елеонора Симонова.

Лариса Денисенко: Кому належить ідея цього проекту? Скільки письменників долучилися?

Елеонора Симонова: Наше видавництво долучилося практично на фінальному етапі. Укладачами цієї книги є брати Капранови. Ідея належала, наскільки я розумію, телеканалу «ICTV» та Олександру Богуцькому. Вони хотіли зробити якийсь вагомий внесок у відзначення річниці незалежності.

Лариса Денисенко: На 25-річчя незалежності почали звертатися до письменників з різноманітними питаннями. Саме літературний спектр є ілюстрацією 25-річчя.

Елеонора Симонова: Я б не сказала, що це стосується саме 25-річчя. Думаю, що це пов’язано з тим, що з нашого ринку трошки посунулася російська література, російські книжки. Оце вивільнене місце починає заповнюватися тим, що є вартісного в Україні. Я думаю, багато людей помітили, що в Україні багато вартісної літератури. Тому письменників долучають.

Ірина Славінська: Можливо, долучився досвід Майдану?

Елеонора Симонова: Я думаю, що майже всі письменники взяли участь у Майдані.

Лариса Денисенко: Можете представити тексти і письменників, котрі долучилися до проекту?

Елеонора Симонова: Ця книжка — вдалий експеримент. Нікому не ставилося завдання писати на певну тему. Їх просили написати щось або дати готовий текст про щось, дотичне до того, що може стосуватися теми. Я не люблю збірки, але ця мені подобається. Вона охоплює весь спектр нашого сучасного життя, і тематично, і географічно. До збірки увійшли різні тексти. Наприклад, Андрій Кокотюха написав історичну повість про Довбуша. У Марини Гримич це дуже смішний і цікавий лист, написаний іноземним студентом, який кілька років живе і навчається в Україні. У Любка Дереша це лист до України. Він намагається проаналізувати своє відчуття Батьківщини. Хтось надав оповідання, хтось — наукове дослідження.

Пишуть і про Крим, і про Донбас, і про війну, і про Майдан, про кіно, літературу, життя, стосунки, зраду та перемогу. В ці 400 сторінок втиснулося все, що є, що відбувається в Україні. Я кілька разів перечитувала з великим задоволенням.

Можна видати подібну збірку за 10 років і порівняти їх.

Лариса Денисенко: Там є два автори, які брали участь у військових діях. Вони написали тексти про війну?

Елеонора Симонова: Я не сказала б, що ці тексти про війну. Вони про людину, яка потрапила у невластиву ситуацію, в те середовище, де вона ніколи не була, але мусить перебувати в ньому. Мені здається, що це цікаво з людської точки зору. Мені здається, що люди, які зараз на війні, ще не готові писати про неї як про війну.

Ірина Славінська: Як українські письменники та письменниці рефлексують драматичний досвід?

Елеонора Симонова: Ми зараз видаємо книжку про Майдан, яку написала Олена Захарченко. Мені цікаво спитати її, чому вона вирішила писати зараз і саме так. Вона створила пригодницький роман з містичною складовою. Я думаю, що книжки про Майдан і війну мають відлежатися.

Я сподіваюся, що наші письменники напишуть про Першу та Другу світові війни. Хотілося б, щоб історія доносилася до світу. Я стикаюсь із тим, що іноземні агенти та видавці питають, які є романи про історію України, написані сучасною людиною в сучасному стилі.

Про історію кримських татар написала англійська письменниця, про 90-ті роки — теж англійська письменниця, про скарби Полуботка — теж англійська письменниця.

Лариса Денисенко: Сьогодні буде презентація в книгарні «Є» на вул. Лисенка, 3?

Елеонора Симонова: Так. Я книжки ще не бачила. Сьогодні вона поїде в книгарню. О 18.30 почнеться презентація.

Лариса Денисенко: За яким принципом був побудований відеоматеріал до книжки?

Елеонора Симонова: Це дуже хороший телепроект. Все літо письменники були гостями каналу «ICTV». Більше про це можуть розказати ініціатори проекту. Долучився також Андрій Єрмоленко. Він створив обкладинку, «вишив» назву.

Лариса Денисенко: Чи є донецька або донбаська тема в збірці?

Елеонора Симонова: Мене вразило оповідання Вікторії Гранецької «Жінка з неба», пов’язане з падінням літака. Я сама з Донецька. Мені прикро, що зараз я навіть не маю доступу до могил моїх предків.