Коли лунає пісня про Україну, військові слухають стоячи, - солістка ансамблю Збройних Сил

У студії Громадського радіо — співачка, солістка ансамблю Збройних Сил України та Національної філармонії Ярослава Руденко.

Олена Бадюк: Ми щойно послухали вашу пісню «Синові». Я так розумію, що ви часто її виконуєте перед військовослужбовцями. Як вони її сприймають?

Ярослава Руденко: Я дуже вдячна, що ви розпочали з моєї улюбленої пісні. Це пісня-присвята усім воїнам АТО — і дівчатам, і хлопцям. У мене є прізвисько «Мати», тому що я постійно їжджу не тільки з піснями і концертами, а й з картоплею, пиріжками, пампушками. Така вже наша полтавська натура української жінки.

Ми якось приїхали на передову. А хлопці називають «на передок». Хлопці кажуть, що шкода, що вони не почують, бо ми виступаємо у клубі. Я кажу: «Чого це ви мене не почуєте? Ви не тільки почуєте, а ще посмакуєте наших полтавських пиріжків і пампушок». Ми сіли в авто і поїхали на передову. Хлопці кажуть, що тут немає електроенергії. Ми відповіли, що заспіваємо акапельно.

Я зрозуміла єдине, що не важливо, що ти везеш на фронт хлопцям і дівчатам, важливо, як душевно ти туди їдеш. Вони кажуть, що їм так приємно, коли привезуть трошечки позитиву.

Олена Бадюк: Чи рахували ви кількість концертів?

Ярослава Руденко: Я зробила велику дуже помилку, що спочатку не рахувала ті концерти, а потім, коли глянула, що мої колеги почали ділитися кількістю, ми підняли документи і нарахували 318 концертів, але я думаю, що у нас близько 400 чи більше. Але важлива не кількість. Мені постійно хочеться туди їхати. Я себе відчуваю нормальною людиною, якщо поїду в зону АТО. Кожного дня, коли я дивлюся телевізор, від чогось радію, коли їм смачний суп і насолоджуюся життям, я думаю про тих людей, які зараз там, про місцевих жителів, про наших героїв — дівчат і хлопців, які зараз в окопах.

Мені постійно хочеться їхати в зону АТО

Якось приїхали ми на передову. А дівчата і хлопці питають, чи не хочемо ми зайти в окопи і подивитися, що ми там собі зробили. Ми приходимо, вони там облаштували цілу однокімнатну квартиру. Мене здивувало, що була зроблена навіть малесенька капличка.

Коли звучить пісня «Росте черешня в мами на городі», всі плачуть, а на пісні про Україну підіймаються.

Повну версію розмови слухайте у доданому звуковому файлі.