facebook
--:--
--:--
Ввімкнути звук
Прямий ефiр
Аудіоновини

Kомп’ютерні ігри створюють 5-тирічні. Що таке проект Kid’IT і чи планшет — зло?

Перший в Україні освітньо-технологічний майданчик KID’IT навчає програмуванню дітей п’яти-дев’яти років

Kомп’ютерні ігри створюють 5-тирічні. Що таке проект Kid’IT і чи планшет — зло?
Слухати на подкаст-платформах
Як слухати Громадське радіо
1x
--:--
--:--
Орієнтовний час читання: 3 хвилин

“Все починалося три роки тому, коли ми познайомилися з моєю бізнес-партнеркою Юлією Тарасовою в маленькому місті Рівне. Я тоді навчалася в університеті на інженера-програміста, а вона мала двох малюків. Вони тільки повернулися з закордону, почали адаптуватися в Україні. В них сім’я розробників комп’ютерних ігор, відповідно, їхні діти змалечку занурені в цей світ. І вони почали шукати, де можна з п’ятирічного віку вивчати фактичне програмування, створення власних ігор, а не тільки грати в чужі”, — розповідає співзасновниця Kid’IT Надія Андрущенко про ідею створення проекту.

“Ми проаналізували ринок і побачили, що такого взагалі нема в Україні, побачили, як це відбувається в США, в Сан-Франциско, там це дуже популярно. І почали робити. Ми розуміли, що ринок три роки тому був абсолютно не готовий: “програмування, планшети — малюки і так там сидять постійно, а ви ще хочете їх цьому вчити? А планшети і технології — це тільки зло, вони псують зір і так далі”.

Ми вирішили підготувати аудиторію, створити ком’юніті батьків, які дивляться з нами в одному напрямку, які розумітимуть, що це не просто вчити дітей програмуванню, це з самого малечку закладати в людині, що вона творець і створює власний продукт. Це дуже яскраві моменти, коли діти показують батькам свої перші створені ігри, анімації”, — продовжує Надія Андрущенко

Аудиторія проекту — діти від п’яти до дев’яти років. Завдяки Kid’IT діти вчитимуться створювати власні продукти та активно володіти технологіями, а не просто споживати їх, стверджують засновники.

“5 років — це унікальний вік, в цих дітей величезна фантазія, вони дивляться багато мультфільмів, грають в різноманітні ігри. Коли вони почали створювати своїх персонажів, сюжетні лінії, ми не очікували, що п’ятирічні діти за одне заняття зможуть створювати три-п’ять абсолютно різних анімацій, дві сюжетні гри. Кожен елемент: взаємодія персонажів, система мотивації гравця. Це все відбувається на дуже інтуїтивному рівні. Ми намагалися через гру перевести цю інтуїцію в системні знання і пояснювати складні речі простими словами”. 

Також із співзасновницею проекту з’ясовували, чи не завдаватиме таке навчання додаткове навантаження на дитячий зір. Надія Андрущенко зазначила, що навчання побудоване таким чином, що безпосередньо за планшетом під час заняття діти проводять лише півгодини.

“Чому псується зір? Відбувається дуже тривала концентрація на дрібних деталях, відповідно, око напружується і його потрібно постійно розслаблювати. А це можуть бути і літери в книзі, малювання, домашні завдання, перегляд мультфільмів чи телефон. І тому потрібно обов’язково розслаблювати очний м’яз різними вправами або відволіканням на різні активності.

У нас заняття побудоване так, що діти за годину максимум 30 хвилин проводять за планшетом. Ми завжди балансуємо, щоб вони відволікалися і щоб очі відпочивали. І зараз такі технології, що нема бліків як раніше на екранах, відповідно, потрібно було дуже часто відволікатися. Зараз абсолютно інші технології, які розраховані на те, щоб не так шкодити здоров’ю і зору”, — говорить Надія Андрущенко.

Більше про проект слухайте в повній версії розмови в доданому звуковому файлі. 

Поділитися

Може бути цікаво

Макрон говорить не про безпосередню їхню участь на фронті, а про забезпечення тилу: журналістка

Макрон говорить не про безпосередню їхню участь на фронті, а про забезпечення тилу: журналістка

Миряни моляться у церковних групах у соцмережах: журналістка про Пасху на Запоріжжі 

Миряни моляться у церковних групах у соцмережах: журналістка про Пасху на Запоріжжі 

Для них люди — це інструмент пропаганди: історія цивільного заручника Олега Богданова

Для них люди — це інструмент пропаганди: історія цивільного заручника Олега Богданова