Компенсація від країн-підписантів Будапештського меморандуму замість кредитів: як відшкодувати збитки, завдані війною?

На зв’язку зі студією — доктор юридичних наук, очільник Координаційної ради громадської організації «Експертиза реформ», автор статті «Війна на Донбасі. Хто має заплатити українські збитки» Юрій Георгієвський.

Олена Терещенко: Ваша стаття вже викликала чималий резонанс. У ній є багато болючих для нас питань. Ви починаєте свій текст такою фразою: «У боргах як у шовках» – так можна описати сучасний етап української кредитної історії». Наскільки серйозна ця кредитна яма?

Юрій Георгієвський: Річ у тім, що з 2013 року сума зовнішнього боргу України зросла на 13 мільярдів доларів. Наразі вона сягає близько 50 мільярдів доларів. Ідеться про те, що кожного дня Україна втрачає, окрім людських життів (це, безумовно, найперша наша втрата), матеріальні ресурси. Тому ігнорувати це питання і не мати бачення розв’язання його у майбутньому недалекоглядно.

Олена Терещенко: Ви вважаєте, що зараз цього бачення немає?

Юрій Георгієвський: На жаль, я не спостерігаю у зовнішній політиці тих кроків, тих заходів, які можна було б оцінювати як належне задля захисту національних інтересів України.

Україна виконала свої зобов’язання перед світом, а світ, на жаль, цих зобов’язань не виконав

Олена Терещенко: З чим можна порівняти цифри, які ви згадуєте? Нам всі говорять, що багато економік світу живуть у борг.

Юрій Георгієвський: Напевно, світ звикнув жити в борг, але питання не тільки в тому, що у нас фактично нічого в країні не змінюється з цього приводу. У нас були одні кредитори, потім у нас за кілька років ці кредитори змінилися. Річ у тім, наскільки обґрунтовано Україна рухається в цьому форматі, наскільки вона адекватно його сприймає, наскільки ця ситуація є доречною.

Повернімося до питання втрат України. Наразі Україна за різними підрахунками, за різними методологіями за 4 роки втратила від 100 до 300 мільярдів доларів. При цьому Україна, її керівництво продовжує політику співпраці з міжнародними фінансовими організаціями саме в форматі кредитування. Доволі доречно постає питання, чому так відбувається. Якщо ми згадаємо історію сучасної незалежної України та повернемося до того сумнівного моменту в історії, коли ми відмовилися від ядерної зброї. В листопаді 1994 року Україна ухвалила закон «Про приєднання до договору про нерозповсюдження ядерної зброї». В цьому законі було зазначено, що він набуває чинності з моменту надання країнами-гарантами відповідних міжнародно-правових гарантій, які було б викладено в офіційному документі, яким за кілька тижнів і став загальновідомий Будапештський меморандум.

Ми маємо ситуацію, що Україна виконала свої зобов’язання перед світом, а світ, на жаль, цих зобов’язань не виконав. Це не тільки РФ.

Олена Терещенко: Ідеться також про США і Велику Британію.

Юрій Георгієвський: Абсолютно точно. За таких умов ситуація, коли Україна втрачає просто космічні гроші на війні та при цьому живе в борг, мені здається антидержавницькою.

Потрібно, щоб сторони Будапештського меморандуму забезпечили звільнення захоплених територій — АРК та територій Донецької та Луганської областей

В України є всі правові підстави зупинити дію договору про нерозповсюдження і повідомити світ про те, що він не хоче захищати Україну належним чином, тому Україна має захищати сама себе в той спосіб, який є абсолютно доречним. 4 роки війни доводять, що, на жаль, міжнародні механізми захисту, які існують, не є дієвими, тому така ситуація була б доречна з точки зору заклику світу до конструктивного діалогу щодо розв’язання ситуації.
У 2001 році Генеральна Асамблея ООН ухвалила так звану резолюцію (56/83) щодо міжнародної відповідальності за порушення міжнародного права, за міжнародні протиправні діяння. Відповідно до цієї резолюції передбачена можливість і реституції, і компенсації, і сатисфакції як офіційного вибачення в прийнятний спосіб як санкція за міжнародне протиправне діяння. Якщо казати про реституцію, то ідеться про відновлення того становища, яке передувало кризі. Потрібно, щоб сторони Будапештського меморандуму забезпечили звільнення захоплених територій — АРК та територій Донецької та Луганської областей.

Щодо компенсації, то я спираюся на підрахунки відомого американського економіста Андерса Аслунда. Він вважає, що Україна втратила близько 100 мільярдів доларів. За іншими підрахунками це 300 мільярдів. Ідеться про ідею перемовного процесу, наслідком якого було б ухвалення міжнародного договору щодо виплати компенсації Україні з боку не тільки РФ, а й США і Великої Британії.

Повну версію розмови слухайте у доданому звуковому файлі.