«Корупція — це прояв хвороби суспільства», — Петро Павличенко
Петро Павличенко, експерт з питань протидії корупції, розповів що заважає знищити корупцію в Україні і коли суспільство подолає цю «хворобу»
Ірина Сєдова: Я так понимаю, что эксперты сейчас помогают Антикоррупционном бюро подготовить детективов, и вообще развивать бюро.
Петро Павличенко: Місія проекту набагато ширша. Ми займаємося всіма сферами юстиції — це прокуратура, антикорупційне бюро, як частина правоохоронної, репресивної машини, яка покликана боротися з корупцією. Також працюємо з судовою системою, адвокатами.
Компонент, в якому ми надаємо свої послуги, зараз направлений на антикорупційні зусилля. Так, як Антикорупційне бюро стало двигуном змін — всі про це говорять.
Ірина Сєдова: Тобто, ви намагаєтесь передати європейський досвід?
Петро Павличенко: Сама рамка для бюро створювалася ще заздалегідь, використовуючи кращі європейські приклади і зразки. Я б сказав, що з точки опису тих умов, як працює це бюро і всіх засад, ми доволі прогресивні в цьому плані.
Михайло Кукін: Жителі Бахмута, згідно з опитуванням, вважають корупцію одним з 3 зол після проблем переселенців і війною. Чи не показово це?
Петро Павличенко:Показово і абсолютно логічно. Ми ввесь час перебували у полоні стереотипів. Ми завжди вважали корупцію злом, але це не явище, а симптом. Корупція — це вже прояв хвороби.
Михайло Кукін: А дехто вважає, що її неможливо подолати.
Петро Павличенко: Треба розуміти, що корупції не існує у країнах з розвиненою демократією і сталим економічним добробутом.
В країнах, де суспільство розділяється на бідних і багатих, всі починаємо говорити про високий рівень корупції. Це означає, що її не можна знищити силовими засобами. Історія нам показала, що зникає це явище, як тільки країна повертається до нормального економічного життя. Стає вигідно не йти убивати і забирати, а працювати вигідно і отримувати за це плату. Тому люди, говорячи про корупцію, свідчать, що економічний стан в тих регіонах вже нижче плінтуса.
Законодавство у нас еволюціонувало. У нас відбувся прорив у законодавчому полі щодо протидії корупції. 14 жовтня 2014 року була прийнята низка антикорупційних законів. А далі воно пішло, як лавина. Далі пішли доповнення, підзвітність антикорупційного бюро чітко виражена, розширюються певні повноваження. Поле у нас достатньо хороше, але воно виникло не так давно.
Не можна очікувати швидкого результату, бо це вже популізм. Потрібно демонструвати конкретні результати і кроки. І тут на перепоні стає не правове поле, а відсутність політичної волі або недостатня політична воля і відсутність інституційна.
Існує думка, що українці ментально схильні до корупції. Ні, ми звикли виживати. Українці жили на таких теренах, що нам постійно треба було виживати.