Крим сьогодні є одним з найгірших місць у світі з точки зору свободи слова, — медіаексперти

Сергій Стуканов:   Сьогодні Міжнародний день припинення безкарності за злочини проти журналістів, і у нас в студії кілька гостей.

Лариса Денисенко: Сьогодні відбувалися акції в підтримку журналістів, яких переслідують в Російській Федерації. Крім того, хочемо поговоримо про те, що відбувається в Криму.

Я вітаю в студії Антоніну Черевко – експерта міжнародної організації «Міжнародна підтримка медіа». Так само вітаю Тетяну Печончик з «Центру інформації про права людини». Також з нами кримська журналістка Анна Андрієвська, яка як ніхто інший може розповісти про те, що відбувається зі свободою слова в окупованому Криму, адже стосовно неї порушено кримінальну справу.

Говоримо про те, що робить чи чого не робить влада – як українська, так і російська – щоби злочини проти медійників припинилися або бодай нормально розслідувалися, і щоб винуватих притягали до відповідальності?

Антоніна Черевко: Наразі треба дуже чітко розрізняти окуповану територію – Крим і Донбас, та неокуповану. Між ними дуже велика різниця. Якщо ми говоримо про Крим, він належить до найгірших на мапі світу місць з точки зору свободи слова. А якщо говорити про цілісну територію Україну, я би сказала, що ситуація на порядок краще, ніж вона є взагалі в регіоні. Треба усвідомлювати, що ми знаходимося в ситуації, яка називається closed spaces – закриття простору для демократії і громадянського суспільства в цілому. Це світова тенденція, але Україна по ній не йде. І це є дуже позитивний момент. Тобто Україна зараз йде, навпаки, до ліберальних стандартів.

Лариса Денисенко: В чому це можна простежити? На чому грунтується ваша аналітика?

Антоніна Черевко: Навряд чи є аналітика, яка в цифрах покаже, що ми кращі на континенті, але це легко відчути при спілкуванні із колегами з Білорусі чи Азербайджану. В них взагалі не можна якось ображати президента чи владу, а в нас цього року в Кримінальний кодекс внесли зміни, якими збільшили покарання за перешкоджання професійній діяльності журналіста.

Сергій Стуканов:   Візьмемо 2016 рік. Яка в нас зараз ситуація на підконтрольній Україні території?

Антоніна Черевко: У нас є великі проблеми з юстицією, правосуддям і розкриттям злочинів в принципі. У зв’язку з цим є проблеми і з розкриттям злочинів проти журналістів. Хоча якщо подивитися на статистику, наприклад, Інституту масової інформації, то побачите, що в першій половині 2016-го у порівнянні з 2015-м було навіть певне покращення. Але на цю картину вплинула трагічна загибель Павла Шеремета. Так, у нас є проблеми з розслідуванням, але у нас в цьому плані нормальне законодавство і у нас є вплив громадянського суспільства. І я вважаю це великим досягненням.

Сергій Стуканов:  Пропоную перейти до Росії. Сьогодні біля її посольства в Києві пройшов перформанс «Росія поставила на конвейр розправи з українськими журналістами». З рештою, «Журналісти без кордонів» сьогодні в чергове оприлюднила список ворогів журналістів, до якого вже традиційно потрапив президент РФ Володимир Путін. Пане Тетяна, що робити із такою ситуацією?

Тетяна Печончик: Ми вважаємо, що ситуація з журналістами в Росії та окупованому Криму є театром абсурду. З правової точку зору це надумані звинувачення. Це країна, де не працює право. Тому боротися з цим можна тільки привертаючи міжнародну увагу до її діянь.

Акцією під посольством РФ в Україні ми хотіли сказати, що сама Російська Федерація на сьогодні є злочинцем. І знаходження українських журналістів на території Росії чи окупованого Криму є неприйнятною, тому що РФ не є прогнозована. Ми не знаємо, кого вона заарештує наступним, і за якими надуманими звинуваченнями.

Кількість свідомих людей, які не бояться говорити правду, в Росії зменшується. Багато активних людей залишають країну. Можна згадати про офіс Amnesty International, який був опечатаний в Москві – це ще один маленький сигнал.

Під посольством РФ ми сьогодні згадували про справи, які відкрити проти українських журналістів. Наразі таких чотири. Це Анна Андрієвська і Андрій Клименко, які, на щастя, виїхали з Криму в Україну. Але є ті, кому пощастило менше. Це Роман Сущенко, якого ув’язнено в Москві та Микола Семена, який знаходиться в Сімферополі під підпискою про невиїзд.
Крім того, є навіть такі журналісти, які спочатку підтримували Росію і Путіна, а потім через критику якихось внутрішніх моментів отримали «в нагороду» кримінальні справи.

Сергій Стуканов: Нагадаю, у нас в студії Анна Андрієвська, яка виїхали із Криму після того, як їй повідомили про потрапляння у «чорний список». Проте росіяни згодом порушили проти неї кримінальну справу.

Анна Андрієвська: Мені інкримінують сепаратизм. Санкція цієї статті передбачає покарання у вигляді п’яти років ув’язнення. Якщо я потраплю в Росію чи Крим, мене заарештують.

Сергій Стуканов: Коли ви дізналися про порушення справи?

Анна Андрієвська: Я дізналася, що фігурую у справі російської ФСБ в березні минулого року, коли в дім моїх батьків в Криму навідалися із обшуком сім озброєних представників цього органу. Вони показали рішення Київського районного суду Сімферополя про порушення цієї справи за фактом моєї публікації в «Центрі журналістських розслідувань» про батальйон «Крим». Там, зокрема, йшлося про те, що Крим – це територія України, і його треба повертати.

Сергій Стуканов: А з вами намагалися зв’язатися?

Анна Андрієвська: Жодної повістки, виклику – нічого не було. Інформацію вони взагалі не надають. Не відомо, чи є у справі інші фігуранти, на якій стадії справа. В принципі, вони мали її вже передати до суду. Але мені здається, що вони спеціально тримають справу відкритою, щоб ми були «у тонусі» – боялися додому проїхати тощо. Це психологічний тиск.