Крим стає не курортом, а військовою базою, — політолог

Говоримо з політологом Михайлом Басарабом: «Путін розв’язав масштабну геополітичну гру. Західні дипломати намагаються вдавати, що вони не помічають цього, але це велика помилка»

Олексій Бурлаков: Вы уже видели фотографии французских дипломатов в Крыму?

Михайло Басараб: Побачив на фотографії знайомі обличчя. Це не перша поїздка на територію Криму французьких парламентарів. Деякі з них після першої поїздки заслужили належної відповіді від України. Тьєррі Маріані, який був керівником і попередньої делегації, і другої. Йому заборонено в’їзд на територію України. Це людина, яка зробила чимало недружніх кроків стосовно України.

Олексій Бурлаков: Ликвидация целого федерального округа и слияние с другим федеральным округом: зачем это делается?

Михайло Басараб: На цю тему можна говорити багато. Коли ми говоримо про Росію, часто намагаємось шукати для себе надскладних пояснень в діях Путіна. А диктатори зазвичай діють дуже примітивно. Я прихильник думки, що ліквідація федерального округу Криму — це один із елементів широкомасштабного перезавантаження управлінської моделі, яку зараз започаткував Путін. Прогнозують, ця кампанія триватиме до виборів у Росії і, можливо, завершиться відставкою прем’єр-міністра, який має стати «цапом-відбувайлом», на якого можуть повісити усі негативні наслідки, яких зазнала Росія.

З іншого боку, це свідчення того, що Крим залишатиметься периферійним регіоном для Росії. Напевно, це ще одне свідчення того, що Крим з великої рекреаційної зони дуже інтенсивно буде перетворюватися на військову базу.

Ольга Веснянка: Чи самі місцеві не будуть відчувати, що нічого доброго від Росії не буде?

Михайло Басараб: Мабуть, багатьом кримчанам не подобається те, що відбувається на території Криму. Вони думали, що Росія перетворить Крим на внутрішню Туреччину і вони отримають колосальні інвестиції, розвиватиметься туристична галузь і прибутки зростатимуть. Але Путін цілеспрямовано розбудовує на території Криму військову базу. Все робиться для того, аби витіснити максимальну кількість людей. Постійно надходить інформація про збільшення озброєнь на території Криму.

Олексій Бурлаков: Как изменится санкционная политика?

Михайло Басараб: Навряд санкційна політика буде залежати від зміни статусу Криму в складі РФ. Рішення про продовження санкцій буде залежати від держав, які їх застосували. Багато говорять, що санкції буде скасовано наприкінці 2016 року, це стосується санкцій, які були введені за окупацію частини Донецької та Луганської областей.

Ми повинні розуміти, що кримський пакет санкцій — символічний. Там йдеться про персональні санкції щодо певного кола чиновників. І там лише деякі країни ввели санкції щодо фінансових російських установ, Канада зокрема.

Тому більше цікавлять санкції, які були введені проти Росію за окупацію Донецької та Луганської областей. Думаю, українська дипломатія повинна працювати над тим, аби пов’язати ці пакети санкцій. І щоб вони були зняті після повної деокупації всіх захоплених Росією територій.

Олексій Бурлаков: Можно ли сказать, что Крым полностью завершил процесс интеграции с РФ?

Михайло Басараб: Розташування Криму — серйозна інфраструктурна, географічна специфіка. Повноцінно інтегрувати Крим до складу Росії, навіть за умови наявності мосту через Керченську протоку, напевно, не вийде. І велике питання, чи можна буде збудувати цей міст.

Ольга Веснянка: Як ви розцінюєте слова очільника МЗС Німеччини Франка-Вальтера Штайнмайєра про те, що санкції з часом треба переглядати?

Михайло Басараб: Я думаю, західні політики, дипломати, чітко розуміють, з якою проблемою вони мають справу. Вони розуміють, що проблема не в тому, що Росія хоче захистити російськомовне населення в певних частинах України, не в тому, що Росія хоче підпорядкувати Україну.

Путін розв’язав значно масштабнішу геополітичну гру. Західні дипломати намагаються вдавати, що вони не помічають цього, але це велика помилка, оскільки відтягування моменту ухвалення принципових політичних рішень лише заохочують Путіна до подальшої агресії.

Олексій Бурлаков: Насколько я знаю, с начала аннексии на руководящие посты стали назначать людей с материковой части. Сейчас это продолжается. Зачем ликвидировать федеральный округ, кадровые изменения уже были сделаны?

Михайло Басараб: Експерти говорять, що багато силовиків потрапили на провідні посади. Збільшилась їх частка в управлінській вертикалі. Це, можливо, говорить про те, що Путін хоче максимально централізувати систему управління. Якщо у нього є серйозні плани з продовження агресії, експансії, здійснення наступальних дій не лиш щодо України, а і щодо сусідніх держав, вони передбачають необхідність централізувати управлінську вертикаль.

Ольга Веснянка: Як розцінювати те, що Михайла Бабича, який був у КДБ, пропонують на посла Росії в Україні.

Михайло Басараб: Я скористаюсь коментарем, який прочитав у свого колеги-дипломата Богдана Яременка. Він сказав, що вся ситуація з Бабичем виглядає як ляпас Україні. Оскільки, він детально описав, як це зазвичай відбувається.

Держава, яка має намір призначити когось послом в іншу державу, спочатку ініціює процес негласного обговорення кандидатури. Лише коли приймаюча сторона дає погодження на цю кандидатуру, тема переходить у публічну площину. Поки Україна не отримувала запиту від Росії, не давала агреману — погодження прийняття цього посла. Раз Путін пішов у публічну площину, кажуть, що це можна назвати коротко: дипломатичне хамство.

Безумовно, Росія хотіла побачити реакцію українського керівництва, суспільства. Кажуть, що Путін так поставив нашого президента у дуже делікатне становище. Він повинен за правилами поважної дипломатії зробити відповідний крок і відмовити у прийнятті цього посла, але чи піде на це Петро Порошенко.

Ольга Веснянка: Пан Бєлоколос у одній з програм говорив, що не потрібно реагувати на це, аби не провокуватись. А як ви вважаєте?

Михайло Басараб: Я думаю, якщо нереагування означає непогодження на цю кандидатуру, це, напевно, належна реакція. І Росія не зможе пропонувати Бабича надалі.

Олексій Бурлаков: Какая может быть другая кандидатура?

Михайло Басараб: Може бути й інша кандидатура. Якщо наступний посол в Україні буде не пан Бабич, то, однозначно, це буде кандидатура приблизно такого ж профілю і фаху. Це буде силовик, розвідник з величезними досвідом.