Марш «Стоп реванш»: які вимоги організаторів?

Учасники акції будуть виступати за закони:

Про деокупацію та реінтеграцію Донбасу (№ 7163);

Про колабораціонізм (№7425, №7426, №5086);

Про Антикорупційний суд із врахуванням зауважень Венеціанської комісії і не допустити ізоляції держави на міжнародній арені;

Гуманітарна деокупація – законопроекти про українську мову, церкву тощо для комплексної протидії впливу Росії (№4511, №2858, №6623, №5670-Д).

Прийняти санкційні закони проти держави-агресора Російської Федерації. Ввести санкції проти російських та проросійських олігархів, притягнути до відповідальності Фірташа, Льовочкіна, Новинського, Медведчука, Ахметова та ін. (№2509, №2607, №5397, №2624, №3779).

Детальніше про акцію, що відбудеться вже завтра, поговоримо з главою Народної ради Донеччини та Луганщини Станіславом Федорчуком.

Сергій Стуканов: Хто виступив з ініціативою такого маршу?

Станіслав Федорчук: Насамперед ініціатива виходила від нас, оскільки член нашого правління Віталій Овчаренко є одним з авторів закону по боротьбі з колабораціонізмом. Коли ми шукали, яким чином зареєструвати цей законопроект та втілити його у життя, то вийшли на перемовини із представниками «Вільних людей», які підтримали нашу ініціативу.

Сергій Стуканов: Тобто на вашій акції завтра будуть депутати?

Станіслав Федорчук: Я не думаю, що депутати будуть головними на нашій акції. Якщо з них хтось вийде і скаже пару слів, ми будемо вдячні, але це акція, яка проводиться громадськими організаціями, ми на цьому наполягаємо. Нам вважливо створити таку площадку, на якій буде не соромно стояти, адже ця площадка буде не за Петра, не за Михеіла, це площадка за Україну. З нашої точки зору, суспільству потрібно дати зрозуміти, що від нас так само залежить наше майбутнє і наша безпека.

Потрібно чітко визначитися, що ми робимо з російським агресором. Чи ми і далі дивимося на якісь кволі спроби окреслити якось цю загрозу, чи ми здійснюємо передумови для того, щоб російський капітал, російські олігархи та російське лобі, яке є досі в нашому парламенті, почувалося безкарно?

І я дуже щасливий, що ми виходимо не просто з якимись гаслами – «за все добре, проти всього поганого». Ні, ми виходимо з конкретними пропозиціями законодавчого характеру. Зрозуміло, що ці закони не є ідеальними, але ми не бачимо наразі жодних альтернатив, які були б представлені в парламенті або створені громадськістю.

Нам вважливо створити таку площадку, на якій буде не соромно стояти, адже ця площадка буде не за Петра, не за Михеіла, це площадка за Україну

Сергій Стуканов: Завтра законопроект Про реінтеграцію вже може бути на порядку денному в парламенті, можливо, навіть розглядатиметься в залі Верховної Ради. Що вам в цьому законопроекті видається найважливішим?

Станіслав Федорчук: Найважливіше, що ми нарешті називаємо Росію країною-агресором.

Другий важливий момент – ті утворення, які називають себе «адміністраціями» «ДНР» та «ЛНР», ми називаємо окупаційними «адміністраціями».

Дуже важливо, що ми називаємо території окупованими, і говоримо про те, що щоб там не відбувалося, відповідальність несе Російська Федерація. Тобто більше гратися в гру, що винні всі або винні політики з усіх боків, вже не буде можливості, хоча б на рівні законодавчих актів.

Дуже важливо те, що цим законом нормується визнання документів. Визнаються тільки акти смерті і акти народження. Всі інші документи, які окупаційна влада створює, є не дійсними.

Сергій Стуканов: А хіба зараз вони є дійсними?

Станіслав Федорчук: Ми знаємо про те, що там відбуваються правовідносини. Відбувається, наприклад, продаж майна, здійснення актів оренди, безліч господарських справ, здійснюється так зване «судочинство», коли людей за щось саджають, виписують їм штрафи і таке інше. Ми мусимо чітко дати цьому правову оцінку.

Завдяки цьому закону Збройні сили України нарешті отримають більше повноважень, тобто влада політиків суттєво обмежується. Як на мене, цього давно нам не вистачало, тому що в нас, на жаль, політична доцільність була важливішою над доцільністю безпековою та оборонною.

Більше того, цим законом передбачено створення єдиного центру управляння всіма безпековими та оборонними структурами в зоні ведення бойових дій. Нарешті Генеральний штаб визначає, які території і в який спосіб виконують певний режим. Тобто не політики це визначають, а військові, які бачать це на місці.

В законі є місце розумінню гуманітарної окупації, нарешті йдеться про тих людей, які здійснюють пропаганду в закладах освіти. Говориться про те, що ця діяльність є протизаконною і вона буде переслідуваною.

Ми мусимо нарешті привернути увагу суспільства до того факту, що війна відбувається не тільки на фронті, вона відбувається в гуманітарній сфері, економічній і політичній

Сергій Стуканов: Отже, завтра, я так розумію, ціль маршу буде полягати в тому, щоб було ухвалено саме цей законопроект. Проте є ще низка вимог. Який зв’язок між законопроектами, які стосуються окупованих територій, і законопроектами, що стосуються російських та проросійських олігархів? Чому в одній акції це об’єднано разом?

Станіслав Федорчук: Тому що це не акція, а частина кампанії. Тобто ми вирішили, що ми мусимо нарешті привернути увагу суспільства до того факту, що війна відбувається не тільки на фронті, вона відбувається в гуманітарній сфері, економічній і політичній. Ми бачимо, що учасниками цієї війни виступають не тільки військові РФ, «зелені чоловічки», найманці чи колаборанти. Учасниками цієї війни виступають українські олігархи, які мають українські паспорти, виступають перемовниками у різних місіях та мають власні фінансові промислові групи, які час від часу отримують преференції від держави і здійснюють свій вплив кулуарно. В нас є сформований клуб проросійських олігархів, починаючи від Дмитра Фірташа, закінчуючи Сергієм Льовочкіним та Віктором Медведчуком. Це все ті люди, які наполегливо переконують українське суспільство в тому, що це є війна громадянська, що Росія і надалі має бути нашим другом та стратегічним партнером. Як на мене, мовчати про це і удавати, що все гаразд, не має більше сенсу.

Крім того, ми знаємо, що на території України прекрасно почувається російський банківський бізнес. І ми маємо зрозуміти, чому цей бізнес і далі прогресує в Україні. Ми вітаємо рішення Верховної Ради про те, що російські олігархи не мають можливості брати участь майбутній українській кампанії приватизації. Однак, в нас є російські олігархи, які у 2015-му році отримали українське громадянство, і вже зараз скуповують українські підприємства.

Сергій Стуканов: Чи ви прогнозуєте завтра ухвалення закону про реінтеграцію?

Станіслав Федорчук: Ми зробимо все, що залежить від нас. Я передбачаю, що буде гаряча дискусія, але вірю в те, що в українських політиків вистачить розуму виступити на боці України.

Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковомй файлі.