Майдан як симфонія: нова вистава про Революцію Гідності

Про п’єсу «Ми, Майдан» поговоримо з режисеркою-постановницею Іриною Кліщевською та драматургом Надією Симчич.

Ірина Славінська: Це художній твір чи документальна п’єса?

Надія Симчич: Я сама думала про те, чи це документальний, чи художній твір. Я вважаю, що він знаходиться десь на межі між документальним та художнім жанром. Документальним в ньому є те, що там є свідчення безпосередніх учасників, які брали участь у Майдані, які рефлексували з приводу Майдану.

В той же час там багато речей, які належать до художньої складової.

Ірина Славінська: Де ви брали свідчення? Записували інтерв’ю власноруч?

Надія Симчич: Ми брали свідчення з Фейсбуку, розповіді своїх друзів, свої якісь враження, адже ми з чоловіком теж були на Майдані. Все це лягло в основу нашої п’єси.

Лариса Денисенко: Скільки героїв та персонажів задіяні в п’єсі?

Надія Симчич: Самих персонажів більше 50-ти, є навіть відомі люди. Також є невідомі персонажі, наприклад я не можу досі знайти автора однієї поезії, яка тут використана.

Ірина Славінська: Пані Ірино, п’єса буде відбуватися в приміщені Українського Дому. Це абсолютно культова локація для Революції Гідності, і вона близька до Європейської площі та вулиці Грушевського, де відбувалося багато подій, зокрема трагічних. Розкажіть про ваш досвід праці з текстом та цим приміщенням?

Ірина Кліщевська: Справа в тому що прем’єра п’єси відбулася на День Незалежності України, а наразі в Українському Домі буде арт-акція на великій сцені.

Ми так організували цей простір, що це буде куточок Майдану. Тобто все, що ми бачили на Майдані, буде на сцені

Ірина Славінська: Що буде виставлятися на цій арт-акції? Що побачать глядачі?

Ірина Кліщевська: Ми так організували цей простір, що це буде куточок Майдану. Тобто все, що ми бачили на Майдані, буде на сцені. Важливо те, що навкруги буде відеоряд на великих екранах, які нібито обійматимуть глядача та акторів. Звичайно, буде фонограма та куски з самого Майдану.

Це вистава за жанром — читання, тому що зіграти ці події просто неможливо, можна передати цю інформацію лише словом. І виявилось, що це слово дуже чутливе і вразливе. Ми читали п’єсу і вже плакали, а коли грали, то побачили, як глядачі були вражені. Це такий катарсис, якого ми навіть не очікували.

Лариса Денисенко: Які перші слова звучать на сцені?

Надія Симчич: Дуже важко було ці всі події вмістити в одну п’єсу, тому переді мною постала задача якимось чином це все скомпонувати. Перша назва цієї п’єси була не «Ми, майдан», а «Симфонія духу», тому що кожен голос, який тут звучить, є ноткою цієї симфонії духу. Тому я п’єсу і побудували у вигляді симфонії. Вона, як і симфонія, складається з 4-х частин.

Перша частина називається «Піднесено-патріотична» — це спогади того, що відбувалося на вулицях, на Майдані, вдома.

Друга частина — «Героїчно-вибухова». Тут я взяла події дня 18-го і ночі з 18-го на 19-те. А саме спогади медиків, спогади людей, які підносили шини, як все горіло, які БТРи їхали тощо.

Третя частина — «Тужливо-прощальна». В ній присутня поезія, і щирі слова прощання з нашими героями.

Остання частина — «Містична», оскільки сам Майдан був містичної подією в багатьох моментах. І ця містика повинна була десь проявлятися.

Я закінчила п’єсу словами: «Стоїмо, хлопці». Йдеться про те, що коли вночі з 18-го на 19-те лютого горіли барикади, і остання жменька людей стояла на лінії вогню, і тримала оборону, вони викрикували «Стоїмо, хлопці, стоїмо».

Ірина Славінська: Коли буде відбуватися вистава?

Ірина Кліщевська: 19 лютого о 15:00 в Українському Домі буде відбуватися вистава. Ми запрошуємо всіх бажаючих, вхід вільний.