Майже щодня монітори НПМ заходять до певного місця несвободи, щоб запобігти катуванням, — Катерина Чумак

Національному превентивному механізму 5 років. Говоримо про зроблене за цей час

Ведучi

Тетяна Курманова

Майже щодня монітори НПМ заходять до певного місця несвободи, щоб запобігти катуванням, — Катерина Чумак
https://static.hromadske.radio/2017/11/hr_kyivdonbass-2017-11-18_chumak_gumenjuk.mp3
https://static.hromadske.radio/2017/11/hr_kyivdonbass-2017-11-18_chumak_gumenjuk.mp3
Майже щодня монітори НПМ заходять до певного місця несвободи, щоб запобігти катуванням, — Катерина Чумак
0:00
/
0:00

Гості ефіру — керівниця департаменту НПМ офісу омбудсмена Катерина Чумак та програмна директорка «Україна без тортур», монітор НПМ Марина Гуменюк.

Тетяна Курманова: Чого досяг національний превентивний механізм?

Катерина Чумак: Національний превентивний механізм — це система регулярних моніторингових відвідувань так званих місць несвободи. Найперше людині, як чує словосполучення «місце несвободи», спадає на думку слідчий ізолятор чи виправна колонія, але насправді це не зовсім так, бо місцями несвободи вважаються будь-які місця, куди людина потрапляє за судовим рішенням або за рішенням адміністративного органу, за власним бажанням вона не може залишити таке місце. Це місце, де людина перебуває під повним контролем держави, де дуже високий ризик зловживань або недбалості, де людина є позбавленою можливості приймати будь-які рішення.

Тетяна Курманова: Як зараз сприймають моніторів НПМ керівники установ?

Катерина Чумак: Цього року НПМ святкує п’ятиріччя. Фактично в 44 країнах світу вже є такі моніторингові механізми, які забезпечують зовнішній контроль. Знання того, що в будь-який момент до установи може зайти моніторингова група, змушує персонал відчувати контроль.

Тетяна Курманова: Марино, як ви стали монітором НПМ?

Марина Гуменюк: Ще у 2012 році були базові тренінги для моніторів і громадськості. Після навчання монітори не могли часто ходити у візити, тому що на початку створення НПМ було не так багато візитів до місць несвободи. Я отримала можливість ходити у візити лише через рік після того, як пройшла базовий тренінг. На сьогодні кожен монітор, який проходить базове навчання, значно швидше ходить у візити (впродовж трьох місяців).

Тетяна Курманова: Скільки моніторів в скільки місць несвободи змогли потрапити?

Марина Гуменюк: На сьогоднішній день є 196 моніторів, якщо не помиляюся. Кількість місць несвободи за ці 5 років значно зменшилася. На сьогоднішній день це близько 4,5 тисяч місць несвободи.

Катерина Чумак: Впродовж 5 років ми відвідали 1282 установи. Практично кожного дня моніторингова група заходить до певної установи з метою запобігання катуванням.

Повну версію розмови слухайте у доданому звуковому файлі.