Міністр Стець про доктрину інформбезпеки, порохоботів та свободу слова

Ірина Ромалійська: Що таке Доктрина інформаційної безпеки України і навіщо вона потрібна?

Юрій Стець: Доктрина – це нормативно правовий документ. Існують різні доктрини, у тому числі і ця. В Україні також мав з’явитися цей документ.  

Ірина Ромалійська: Раніше його не було?

Юрій Стець: Була. Її відмінив в.о. президента Турчинов літом у 2014 році. Була робота над новою Доктриною ще до початку роботи Міністерства інформаційної політики України. Були різні проекти. Я  очікував, що вона з’явиться раніше. Це важливий документ. Він ставить реперні крапки. Там чітко фігурує країна агресор. Їх треба було поставити давно і почати на них реагувати. Це добре, що вона з’явилася.

Ірина Ромалійська: Згідно із документом СБУ має здійснювати моніторинг вітчизняних та закордонних ЗМІ та мережі Інтернет з метою виявлення загроз безпеці України. Що це значить?

Юрій Стець: Подібні дії відбуваються у відповідних органах влади і відповідних департаментах і у США, наприклад. Думаю, що в ЄС є подібні органи з іншою назвою. Це абсолютно нормально, коли органи влади моніторять ситуацію, яка може нести загрозу у медіа та Інтернеті. Зараз з Інтернету може бути багато загроз.

Ірина Ромалійська: Чи це означає, що СБУ слідкуватиме за журналістами? Чи не загрожуватиме це свободі слова?

Юрій Стець: Я чув, що тепер СБУ буде контролювати українські медіа і журналістів. Наче так написано у Доктрині. Між словом моніторинг та контроль є дві великі різниці. Це така ж різниця, як між комп’ютером та калькулятором. Моніторити – це нормально. Потім, згідно із моніторингом, будемо робити висновки. Над цим працюватимуть аналітики. Очевидно, матимуть робитися якісь конкретні дії, яких до цього не було, бо просто не було зрозуміло, хто це має робити.

Велика таємниця, що в нас немає жодного моніторингового центру, який би оперативно збирав інформацію і реагував би на неї? Ні. Це треба розпочинати робити. Прикро, що ми розпочинаємо тільки зараз.В Доктрині є слово моніторинг, а не контроль. Якби було б написане слово «контроль», то це була б загроза свободі слова чи загроза права журналіста на професію. Контролювати ЗМІ не можна. Це зазіхання на професію.

Ірина Ромалійська: ФСБ відслідковувало електронну пошту кримського журналіста Семени. На підставі цього вони зробили висновок, що це саме він опублікував блог на сайті «Крим. Реалії». У ньому він сказав, що Крим є українським. Через це була порушена кримінальна справа. У березні почнеться засідання у справі по суті. Чи не може у нас до цього дійти?

Юрій Стець: Чи може це бути в нас у майбутньому? Для цього нам слід вивчати документи. Якщо влада хотіла, хоче чи буде хотіти слідкувати за журналістами, то вона робитиме це незалежно від наявності Доктрини. 

Доктрина потрібна для того, щоб дати відповіді на питання хто і що має робити, коли є загроза інформаційній безпеці.

Тут ідеться про трактування. Державі, під керуванням Януковича, не були потрібні будь-які Доктрини. Тож і не були потрібні взагалі ані які органи, окрім суду, поліції, силовиків, щоб слідкувати за журналістами. Чи може у майбутньому влада захотіти слідкувати за журналістами? Може. Доктрина для цього владі не потрібна.

Ірина Ромалійська: Як ви ставитеся до ситуації, яка сталася на «Радіо Вєсті»? Там немає частот і колектив звільнився.

Юрій Стець: Мене цікавить законність цього рішення Нацради. Мені воно здається законним. Я не беру ставлення певної кількості населення України, яке каже, що треба було закрити Вєсті вже давно, чи іншої, яка каже, що це зазіхання на свободу слова. Не ділю на чорне і біле. Я говорю про законність рішення. Воно законне.

Чи мені подобався контент? Велика кількість програм була збалансованою. Велика кількість програм була за межею мого розуміння редакційних статутів. Втім, я оцінюю лише законність.

Ірина Ромалійська: Про це вчора написала шеф-редактор «Детектор медіа» Лігачова. До речі, як ви до неї ставитеся?

Юрій Стець: Лігачова для мене існує окремо, як Facebook-дописувач і окремо, як метр журналістики і медіа-експерт. Є багато емоційних речей, які вона дозволяє собі у Facebook, а є речі, які пишуться на «Детектор медіа».

Я теж читав цей пост. Питання про те на жаль чи на щастя це сталося є риторичним. Якби змінилася редакційна політика і відбувався тиск на журналістів, то могло бути гірше. Можливо це «на щастя», що вони пішли. Давайте розглянемо цю ситуацію у тривалому часі. Давайте подивимося назад. Багато журналістів пішли звідти вже давно. Це Калниш і інші.

Щось там відбувалося. Там були певні діалоги із менеджерами і з тими, хто називає себе власниками. Cтосовно редакційних історій теж. Кожна людина робить вибір, тут тільки час покаже на щастя, чи на жаль.

Анастасія Багаліка: Минулого року ситуація із Приватбанком викликала паніку. Чи загрожує українському медіа-сектору така ситуація, коли через звільнення колективу якогось ЗМІ, українська аудиторія буде дуже схвильована.

Юрій Стець: Логіка розвитку держави полягає у тому, що має бути суспільне телебачення і радіо. За наявності такого ЗМІ суспільство може не турбувати закриття чи відкриття якогось комерційного ЗМІ. Мене більше цікавить питання розвитку суспільного радіо та телебачення. Чого очікувати від появи суспільного  радіо, якщо ми постійно дивимося на те, що відбувається із комерційними медіа.

Мене більше цікавить  швидка реалізація проекту і закінчення реформи суспільного мовлення. Хочу, щоб саме цей продукт мав велику вагу в українському суспільстві. Тоді питання про комерційні медіа не стояли. За виключенням ситуацій, коли є тиск.

Ірина Ромалійська: Коли ми побачимо суспільне телебачення?

Юрій Стець: Це питання слід було ставити керівництву Наглядової ради ще два місяці тому. Цього року цей проект має запрацювати. Перепон не бачу. У квітні оберуть голову ПАТ НСТУ і члени правління. Якщо буде правильний вибір медіаменеджера, то я не бачу перепон, щоб у вересні канал вже запрацював.

Ірина Ромалійська: Бачила один із їхніх нових керівників писав, що вже відома інформація стосовно зарплат. Вони дуже низькі. Керівник новинної служби буде отримувати 20-30 тисяч гривень, а журналісти по 10.

Юрій Стець: Мене лякає  така думка одного з керівників, і не топ-менеджера. Думаю, що це у компетенції призначеного керівника. Прізвище цієї людини ми ще не знаємо.

Ірина Ромалійська: Чи фінансування і суми не прописані у законі?

Юрій Стець: Там є оклад. Коли таку інформацію озвучує людина, що не є керівником, то мені це нагадує випадок із Приватбанком минулого року.

Ірина Ромалійська: Сергій Мамаєв про це писав. Він зазначив, що голова правління НСТУ отримає 76 тисяч 800 гривень, члени правління – 57 600, це три і дві тисячі доларів. Ми розуміємо, що великі канали платять в десять разів більше своїм топ-менеджерам.

Юрій Стець: Покажіть мені телеканал, де топ-менеджер отримує 30 тисяч доларів.

Ірина Ромалійська: Думаю, що це 1+1 та Інтер.

Юрій Стець: Я тривалий час працював медіаменеджером. Для мене великий сюрприз, що медіаменеджери отримують такі суми. Це цифри не для України зараз. Я не знаю скільки зараз мають складати зарплатні для медіаменеджерів. Думаю, що три та п’ять тисяч доларів – це нормальні зарплати для топів.

Ірина Ромалійська: Тобто, для Ткаченко на «плюсах» три тисячі доларів – це нормальна зарплатня?

Юрій Стець: Це некоректно порівнювати.

Ірина Ромалійська: Порівнювати слід із «5 каналом» та «112»?

Юрій Стець: Ми зараз оцінюємо оклад, а не реальний дохід, який може бути у менеджерів суспільного мовлення. Це неправильно. Нам не відомо прізвище того, хто буде обраний. Можливо, це буде сильний менеджер, який зможе поставити питання про зміни до закону та постанов. Давайте дочекаємося. Багато розмов про кошти. Поки немає прізвища цієї людини і ми не бачимо концепцію, яку він запропонує, то зарано говорити про гроші.

Ірина Ромалійська: Чи ви слідкуєте за тим, хто подає кандидатури?

Юрій Стець: Так, я слідкую. Я бачив, що Андрій Куликов також висунув свою кандидатуру. Він метр.

Ірина Ромалійська: Чи ви комусь симпатизуєте з кандидатів?

Юрій Стець: Думаю, що буде не коректно про це говорити до оголошення прізвища переможця.

Ірина Ромалійська: Повернемося до Доктрини. У ній сказано, що Міністерство інформаційної політики буде здійснюватиме моніторинг ЗМІ та загальнодоступних ресурсів з метою виявлення інформації, поширення якої заборонене в Україні. Про яку інформацію йде мова?

Юрій Стець: Згідно з українськими законами, Конституцією, міжнародними законами можна визначити що це за інформація. Є достатньо запобіжників, які стосуються висвітлення інформації офіційними медіа. Це ніяк не стосується Інтернету. Це все, що стосується підриву суверенітету, це поширення ресурсів, які поширюють  сепаратистські рухи. Це те, що стосується розв’язання релігійних конфліктів. Ці запобіжники працюють у сегменті офіційних медіа.

А в Інтернеті у нас відбувається усе, що завгодно. Далі або саморегуляція або нічого. Відповідно до того, у якому стані знаходиться Україна, думаю, що це важливо. Питання лише у тому, щоб у влади не виникло забагато бажань. Так, у цьому є певні загрози. Щоб вливати на журналістів владі не потрібно нічого, крім суду та одного телефонного дзвінка. Так було за Януковича.

Анастасія Багаліка: У Доктрині нічого не сказано про соцмережі.

Юрій Стець: Соцмережі – це частина того, що ми називаємо «Інтернет». Я про це казав в інтерв’ю «Цензор.нет». Закриття соцмедіа – це не закриття, якогось ресурсу. Це закриття користувача соцмедіа. Це вже порушення Конституції.

Ірина Ромалійська: З соцмедіа зрозуміло. Я не розумію, чому у нас досі працює «Донецкое агентство новостей».

Юрій Стець: Так-так. «Новороссия», «Малороссия» і таке інше. Після таких діалогів має з’являтися список, який би обговорювався громадською радою, що є при профільному комітеті. Щоб визначали ці ресурси і ми говорили, що це обговорено із експертами та юристами і тому подібні сайти – па-па, до побачення.

Ірина Ромалійська: Так, три роки вже триває все це.

Юрій Стець: Так, але раніше всі говорили «не я, не я». Моє бачення три роки тому було таким: давайте випишемо Доктрину, де чітко зазначимо, що такими питаннями має займатися певний орган влади. Пізніше про результати питатимемо у нього.  А поки «не я,не я, не я», то в нас триватиме така вакханалія.  Зараз є хороший діалог. Є певні ресурси, до них є питання. Поставили запобіжники, пішли до суду і їх закрили.

Ірина Ромалійська: Коли розпочнуться ці процеси. Хто ініціюватиме закриття?

Юрій Стець: Вони вже почалися. Коли була підписана Доктрина ми подали зміни до положення. Сьогодні Кабмін їх проголосував. Знаєте, тиждень тому був призначений заступник саме з питань інформаційної безпеки Дмитро Золотухін. Він і буде втілювати у життя Доктрину. В тому числі під нього будуть і нові сектори, в тому числі і стратегічних комунікацій і сектор інформаційної безпеки.

Є зміни, є орган влади, є люди, які будуть це втілювати у життя. Я хотів би, що це було за участі громадськості і медіа-юристів. Не хочу, щоб просто ми зайшли на Facebook і запитали кого, на вашу думку, слід закрити. Чітко розумію, що тоді одні «ботоферми» будуть пропонувати  закрити «Українську правду», а інші «Страну», «Лівий берег», «Цензор». Є громадська рада при Комітеті свободи слова при Міністертсві.  Хочу, щоб за участі цих людей відбувався аналіз і моніторинг.

Ірина Ромалійська: Дайте прогноз, коли очікувати перших позовів до суду.

Юрій Стець: Я думаю, що для цього потрібно два тижні. Це моє бачення. Втім, воно часто б’ється об стіну радянської бюрократії. Написання Доктрини відбулося ще півтора роки тому. Рік тому Кабмін і інші органи влади передали її в РНБО, а потім тривалий час ми її розглядали з медіа-юристами, ОБСЄ. Пізніше до цього долучився Комітет і врешті ми робили це такою великою групою. Потім було гальмо бюрократії.

Мені не зрозуміло, чому протягом року цей документ не міг стати офіційним документом. Тому мені складно сказати, як це працюватиме на практиці.

Анастасія Багаліка: Маємо питання від нашого слухача: «Чи не відомо вам, що у родині кремлівської пропагандистської мережі  поповнення – свіжі новини з телеканалу ZIK». Слухач пояснює, що з телеканалу звільняється менеджмент, а нове керівництво пропонує наситити ефір представниками «Опозиційного блоку». Зразком редакційної політики там назвали 112 канал.

Юрій Стець: Я не знаю, як коментувати чутки. Знаю, що там мають з’явитися нові журналісти. Ті журналісти, яких я знаю, з темниками працювати не будуть.

Щодо чуток. Якщо всі чутки коментувати, то доведеться просидіти у студії кілька днів. ZIK змінюється. Частина журналістів піде, частина залишиться. Чи буде зміна у редакційній політиці – покаже час. В нас люблять критикувати ще до того, як побачать зміни. Така ментальність. Давайте почекаємо.

Ще хотів би додати кілька слів про Доктрину. Про неї казали, що вона дублює російську інформаційну Доктрину. Це почалося із опозиційних політиків. Тих, кого немає в Україні. Тих, хто живе у Москві. Як правило, казали ті, хто не читав Доктрину.

Наша  Доктрина починається зі слів «У нас є чіткий ворог. Він називається Російська Федерація». Думаю, що російська Доктрина так не розпочинається. Хочу, щоб ті, хто критикує спочатку читали документ. Я буду дослухатися до їх критики. А для простого бла-бла-бла – Facebook вам у допомогу.

Ірина Ромалійська: Ви не любите Facebook?

Юрій Стець: Я  люблю соцмедіа. Яне люблю людей, які нічого не створили у житті, а тільки руйнують.

Ірина Ромалійська: Хочу поговорити про мовлення на підконтрольних Києву територіях. У багатьох регіонах не чути українських ЗМІ. Коли це зміниться?

Юрій Стець: Якщо аналізувати ситуацію у соцмедіа, то ніде не чути Help на підконтрольних Росії територіях Донбасу. Є відео свідчення того, що у Донецьку та Луганську є українські телеканали та радіостанції. Якщо звичайну антену повернути у бік веж на підконтрольних Україні територіях, то там є і українські телеканали і радіостанції.

Проблема не в тому, що на Донбасі немає мовлення, а у тому, щоб людина захотіла повернути свою антену у бік українських веж.

Депутат Савченко казала, що наші полонені, на щастя, можуть бачити українські телеканали. Проблема в тому, що невелика частина людей, яка живе на підконтрольних територіях не хоче дивитися українського і їхня антена повернена у бік Донецької вежі. Це не та проблема, яку створила новітня влада. Це те, що відбувалося протягом 20 років. На жаль.

Ірина Ромалійська: Бачила у Криму двох людей, які казали, що вони розвернули антени і дивляться українське телебачення.

Юрій Стець: Якщо ви напишете про це пост на Facebook, то переконаний, що протягом години до вас налетить купа ботів, які скажуть, що там немає жодних телеканалів. Більша кількість репостів теж буде із контекстом, що мовлення немає, а міністерство нічого не робить.

Ірина Ромалійська: Я кажу супутникові антени.

Юрій Стець: У мене на сторінці є відео, яке свідчить про те, що у Криму є «Українське радіо». І воно буде з’являтися і далі з вежі на Чонгарі. Унікальна ситуація, що склалася із «Громадським радіо», теж була мною зауважена. Здається це перший приклад з останні 25 років , коли «Громадське радіо», яке не фінансується олігархами, отримує частоти від Нацради і передавачі від Міністерства інформаційної політики  і з’являться в ефірі в Україні. Думаю, що Громадське радіо з’явиться у Криму. Сподіваюся.

Анастасія Багаліка: Якщо говорити про доступ кримчан до українських Інтернет-ресурсів та телебачення.

Юрій Стець: Якщо ми говоримо про аналог, то так. Незабаром в рамках комісії по відновленню мовлення при Міністерстві буде розглядатися це питання. Думаю, рішення це буде втілюватися у найближчі місяці. Окрім, українських радіо буде з’являтися у українське телебачення з вежі на Чонгарі. Логістику я бачу. Так буде.

Анастасія Багаліка: Чи не матимуть кримчани негативних наслідків за перегляд українського телебачення і прослуховування українського радіо?

Юрій Стець: Чи репресивна машина може чіпляти і таку історію? Все можливо.

Наше завдання зробити доступ до українських медіа. Інакше про інформаційну реінтеграцію Криму можна забути.

Ризик кримчан у тому, що вони там живуть. Цей ризик є. Так само і на тимчасово окупованих територіях Донбасу.

Ірина Ромалійська: Як ви ставитеся до того, що вас дуже багато критикують?

Юрій Стець: Нормально. Якщо критика конструктивна, то роблю нотатки і коригую свою роботу. Якщо ні, то не реагую. Будь-яка людина, що приходить до влади, має бути готова до критики.

У нас тривалий час усі чоловіки розбиралися у футболі. Всі давали поради, як грати у футбол. Потім всі почали розбиратися у військових діях. Потім, коли з’явилася інформаційна загроза, то.. Так влаштована людина. Ті, хто критикує мене також критикують Авакова, Гриневич тощо. Вони вважають, що вони у всьому розбираються. Окей.

Я емоційно стійка людина. Що там? #Мінстець? #Мінкум? #Мінцензури? Окей.

Ірина Ромалійська: Як думаєте, чи збережеться ця назва для всього відомства після того, як ви там не працюватимете?

Юрій Стець: Ні. У міністерстві є яскраві люди. Коли говорю я, то ще кажуть «мінстець», але коли говорить Золотухін чи Біденко, то вже кажуть їхні посади.

Ірина Ромалійська: Тобто мем не працює на всіх?

Юрій Стець: Коли це розпочалося, то всі думали, що я буду дестабілізований. Мене це тішило. Зараз вже всі звикли до «мінстеця», а тут знов починають називати Міністертсво інформаційної політики. Аж трохи шкода.

Анастасія Багаліка: Чи звикли люди у соцмережах до армії ботів?

Юрій Стець: Так. Інформаційний світ розвивається швидко. Під нього всі підлаштовуються. Це не тільки українська практика. І в США під час політичної боротьби  це активно використовувалося. Ми не унікальні. Всі вивчили красиві слова, такі як «інформаційна атака», «порохоботи», «ботоферма».

Ірина Ромалійська: До речі, «порохоботів» приписують вам.

Юрій Стець: Я читав велике інтерв’ю. У назві було щось типу «Мінстець і порохоботи». Не нове явище. Такі історії траплялися і в США, коли Обама вперше йшов у кандидати на пост президента. Тоді соцмедіа мали не аби який вплив на виборців. З часом це почали використовувати і наші політтехнологи. Через сім років після того про це почали говорити всі.

Ірина Ромалійська: Ще одне питання від наших слухачів: яка доля телеканалу UA: Перший?

Юрій Стець: Раджу прочитати моє інтерв’ю на «Цензор.нет». Там є відповіді на це запитання.

Анастасія Багаліка: Політолог Євген Магда пише, що у Мінську із 40 телеканалів немає жодного українського.

Юрій Стець: А я також читав політтехнолога, який написав, що у нього в готелі немає українських телеканалів. Це дуже просто. Звернися до адміністратора готелю і попроси щоб увімкнули українські телеканали. Тоді вони з’являться. У світі сотні тисяч готелів. Нам треба подзвонити у кожен готель?

Це роблять звичайні громадяни. Чому треба чекати, коли хтось це зробить. Так, ми пишемо листи у мережі готелів. Якщо це один якийсь готелів на п’ять номерів, то навряд чи ми йому будемо писати із міністерства.

Анастасія Багаліка: А у які мережі ви писали?

Юрій Стець: Велика кількість договорів. Я  вже казав це в інтерв’ю.

Ірина Ромалійська: Ви близька людина до президента. Що ключове змінилося в інформаційній сфері за часи президентства Порошенка?

Юрій Стець: Коли я говорю про ліцензію для «Громадського радіо», то ми розуміємо, що її видає не особисто Порошенко. Але, хіба можна було це уявити за часів Януковича? Ні. Говорити про те, що він зробив складно. Ордени люблять носити всі.

Для мене важливо, що коли закінчиться каденція Порошенка, ми побачимо, що за його президентства не відновилася цензура. За часи його президентства на повну потужність запрацювало суспільне телебачення і радіо.

Якщо «Громадське радіо» і «Армія FM» отримає пакет ліцензій на всю Україну, то це буде круто.