«Громадське радіо»
Тетяна Трощинська: Коли пишете музику для скрипки, щоб ви хотіли почути від слухача?
Святослав Кондратьєв: Хочеться, щоб слухач почув скрипку. Не дарма її називають королевої музики. Вона найбільш наближена до людського голосу, тембру. Хочеться, щоб було багато гарної інструментальної музики в Україні.
Я зараз працюю над новим альбомом, де скрипка буде показана в новому сучасному аранжуванні.
Сергій Стуканов: Ваш новий сингл «Скрипка плаче, скрипка сміється» — в чому більше правди?
Святослав Кондратьєв: Що може бути прекраснішим за дитячий сміх? Це заворожує. Музика допомагає дещо зберегти оцю таку потрібну нам дитячість, нагадуючи, що всі ми діти в душі.
Тетяна Трощинська: На скільки легко продавати музику на такому класичному інструменті?
Святослав Кондратьєв: Я колись питав свого педагога професора, як він ставиться до Ванесси Мей, яка, маючи класичну освіту, популяризувала скрипку в шоу-форматі. Він відповів, що якщо вона таким чином залучає до скрипки більше коло слухачів, то це вже добре.
Нам треба готувати слухача. Не те що виховувати, але показувати можливості, давати вибір.
Тетяна Трощинська: На початку 2000-их років поширювались дискотечні диски Іоанна Павла ІІ, де він речитативом під музику начитував тексти.
Святослав Кондратьєв: Коли такі люди вдаються до таких засобів, то воно проникає швидше і таким чином заохочує. Потім люди починають слухати класичні речі, які б раніше не слухали.
У мене класична оркестрова робота, я класичний скрипач, але в певний момент зрозумів — щоб популяризувати скрипку, потрібно створювати щось сучасне, щось своє. Потенціал в цього інструменту є. На осінь готуємо презентацію альбому і концерт.
Сергій Стуканов: Окрім традиційних майданчиків, філармонії, театру, чи є ще якісь площадки, радіо, де можна слухати класику?
Святослав Кондратьєв: Нам ще до цього працювати і працювати. Добре, що з’являються радіостанції, які потроху наближаються до слухача, до народу. Це наша рожева мрія, щоб були станції з гарною інструментальною музикою, як на заході.
Сергій Стуканов: А на заході це комерційно прибутково?
Святослав Кондратьєв: Там все прибутково. Там довго працювали з суспільством — людям показували різні інструменти, вони ходили на різні концерти — це державна політика. А у нас це лягає на плечі музикантів.
Тетяна Трощинська: Що ви скажете про музику «не формат»?
Святослав Кондратьєв: Це слово штучне. Дивлячись для чого формат. Є різні радіостанції з різними напрямками, тому це відносно до чого. Хто це визначає і хто дає цьому визначення?
Чому у нас це слово популярне — ми ще це не переросли дитячі хвороби. Але якщо рухатись, то ми переростемо. Наше завдання, як музикантів — створювати нові цікаві композиції, а слухач вже оцінить.
Сергій Стуканов: Ви пишете лише оригінальні твори чи можете інтерпретувати класичні мелодії?
Святослав Кондратьєв: Оскільки я класичний скрипаль, то на певному етапі мені дійсно було цікаво переробляти класичні музичні композиції.