Ми рятуватимемо 3000 життів на рік, — доктор Лінч про нову систему лікування інфаркту міокарда

На скайп-зв’язку зі студією «Громадського радіо» — заступник міністра охорони здоров’я Олександр Лінчевський.

Ірина Сампан: Якою була ситуація з мережею реперфузійних центрів на той час, коли прийшла команда нового міністра?

Олександр Лінчевський: Команда міністерства долучається до побудови принципово нової країни. У цій новій країни життя людини є основною цінністю.

Що стосується інфаркту міокарда, у цій сфері, незважаючи на великий прогрес, ми відстаємо від європейських країн. 40 000 пацієнтів на рік мають інфаркт міокарда. 16 000 з них потребують невідкладної ангіографії і стентування. У 2015 рік було зроблено лише 5 000 таких втручань. Цього недостатньо.

Нам приємно працювати в уряді, який визнає наші цінності. Для того, щоб таких процедур було більше, була прийнята постанова про закупівлю ангіографів. Крім того, міністерство, завдяки закупівлі через міжнародні організації, вперше матиме змогу закупити стенти та всі витратні матеріали. Це потрібно для того, щоб допомога надавалася абсолютно безкоштовно.

Олена Бадюк: Наскільки чинний протокол відповідає рівню можливостей лікарень? Як ви плануєте змінити цей підхід?

Олександр Лінчевський: Ми виходимо з потреб пацієнта. Ми кажемо, що пацієнту потрібно виконати цю маніпуляцію впродовж двох годин. Таким чином ми підлаштовуємо систему охорони здоров’я під пацієнта, а не навпаки.

Ми бачимо, що ангіографів недостатньо. І уряд розробляє постанови на закупівлю ангіографів.

Ірина Сампан: В які лікарні закуповуватимуться ангіографи? Куди поїдуть ці 11 000 стентів?

Олександр Лінчевський: Наша кінцева мета полягає в тому, щоб в кожному госпітальному окрузі був ангіограф. Ця мета недосяжна в цьому році, але загалом нам це під силу. Сьогодні в країні є 50 ангіографів. Нам би хотілося, щоб на перших порах їх стало 70. Це дозволить суттєво збільшити кількість пацієнтів, яким надаватиметься допомога.

Ірина Сампан: Яка допомога надаватиметься безкоштовно?

Олександр Лінчевський: Йдеться лише про невідкладну допомогу.

Процес закупівель вже почався. Тендери проведені. Поки що ті замовлення, які ми зробили, покривають потребу держави на невідкладне лікування.

Ірина Сампан: Закупівля ангіографічного обладнання відбуватиметься в тому числі за кошти з місцевих бюджетів. Як це відбуватиметься?

Олександр Лінчевський: Це вже прийнята постанова Кабміну. Йдеться про співфінансування. 50% платить область, 50% — Кабмін.

Це виглядає настільки фантастично, що лікарі ставляться до цього з захопленням. Насправді, це стає реальним. Ще півроку назад я не міг би подумати, що це станеться. Це революційна постанова. В країні такого ніколи не було.

Ірина Сампан: Розкажіть про те, як працюватимуть реперфурзійні центри.

Олександр Лінчевський: Мова йде про цілу систему надання допомоги. Нам треба карета швидкої допомоги з кардіографом, нам треба навчений персонал, котрий вміє знімати цю кардіограму, нам треба відпрацьована система логістики, нам потрібен надійний телефонічний зв’язок.

Олена Бадюк: Які ви бачите тут виклики?

Олександр Лінчевський: Це сила силенна міністерської роботи. Ми вже зараз готуємо проект наказу, котрий дозволить використовувати нові західні протоколи лікування з тим, щоб лікар мав право лікувати по-західному. Тобто ми хочемо дозволити лікарю працювати так, як того вимагає сучасна медична наука. Перед нами стоїть питання підготовки персоналу швидкої. Ми маємо чітко знати, що весь персонал швидкої володіє методом електрокардіографії і правильно його інтерпретує. Або забезпечується телемедицина. Має бути постійний телефонічний зв’язок. Тобто це треба відпрацювати логістично, і це вже залежить більше від області.

Вчора ми зустрічалися з керівництвом Академії медичних наук. Ми обговорювали питання розробки програми навчання кардіологів, в лікарнях яких будуть поставлені ангіографи.

Ірина Сампан: На сьогодні є 150 лікарів, які володіють необхідними знаннями. Їх потрібно 350. Цього достатньо?

Олександр Лінчевський: Мова йде лише про тих кардіологів, котрі виконують ці маніпуляції.

Олена Бадюк: Розкажіть про міжнародний досвід надання оперативної допомоги пацієнтам з інфарктом міокарда.

Олександр Лінчевський: Є ініціатива і великі зусилля з боку самих кардіологів. Якщо нашим фахівцям забезпечити навчання, відпрацьовану систему і обладнання, вони працюватимуть не гірше за європейських фахівців.

Олена Бадюк: Наскільки це може зменшити смертність?

Олександр Лінчевський: Є дуже багато речей, які впливають на ці цифри. Якщо нам вдасться проводити 16 чи 11 тисяч стентувань на рік, то це врятує життя приблизно трьох тисяч пацієнтів.