Ми зібрали велику базу доказів обстрілів з боку Росії, — правозахисниця

Польова місія правозахисної організації International Partnership for Human Rights опублікувала звіт, в якому навела докази обстрілів населених пунктів Луганської області з території Росії влітку 2014 року.

Тетяна Курманова: Что именно содержит ваш отчет? Как вы собирали сведения?

Світлана Валько: Звіт готували близько півроку, і протягом двох років ми збираємо докази злочинів проти людяності на Донбасі для передачі цих даних в Міжнародний кримінальний суд в Гаазі. Звіт почали писати, коли стикнулись із фактами обстрілів з території Росії. Ми досліджували шість селищ в Луганській області поблизу кордону з Росією.

Для нас це чіткий доказ міжнародного характеру цього конфлікту. Ми зібрали десять різних типів доказів. Це свідчення цивільних осіб, потерпілих прикордонників, супутникові карти, запис місць з воронками, снаряди, фото і відео місцевих жителів, геотеги російських комбатантів. Ми намагались верифікувати їх, щоб знайти істину.

Валентина Троян: А вы общались с жителями приграничных территорий на российской стороне?

Світлана Валько: Ні, більшість дослідників — українці, їм не зовсім безпечно туди їхати. Та й місцеві не розглядають річку, по якій проходить кордон, як власне кордон. «Сходити» в Росію — не проблема, але з місцевими жителями по наш бік ми говорили.

Серед доказів — рештки від обстрілів, кратери, воронки, нерозірвані заряди. Цікавими є супутникові мапи, за якими можна порівнювати місцевість в різні дні. За цим можна прослідкувати артобстріли, сліди машин, артилерії.

Те, що російські військові затегали себе, — ще не доказ для суду. Але ми ще й зібрали свідчення людей, речові докази. І тут геотеги можуть стати в пригоді для визначення частини чи людей. Знати виконавців дуже важливо.

Також у нас є карта, створена одним із свідків — прикордонником. Там показано більш детально, що відбувалось у серпні 2014 року.

Не тільки атака, але й інтервенція за кордон є вже приводом, щоб вважати цей конфлікт міжнародним за Женевськими конвенціями. Це важливо, бо якщо конфлікт кваліфікуватимуть як конфлікт неміжнародного характеру, ми втратимо дуже багато доказів щодо злочинів, які не містяться в неміжнародних конфліктах. Наприклад, військовополонені. Але якщо ми доводимо конфлікт міжнародного характеру, військовополонені отримують усі права за Женевськими і Гаазькими конвенціями.