Громадське радіо
Олена Бадюк: Чому ви вирішили підтримати військових і не тільки, а й місцеве населення? Чи пам’ятаєте ви свій перший візит на Донбас?
Божена Дар: Я вважаю, що це поклик моєї душі, мого серця. Коли ми вперше приїхали на Схід, я була з маленькою дитино, їй було три місяці. Вперше це почути, подивитися на цих людей, які відстоюють кордони нашої держави. Я вважаю, коли людина вперше туди потрапляє, вона більше не може не їздити туди. Вона згадує це, як ти там був, як на тебе дивляться люди, як вони надихаються всім, що ти для них робиш. Так само і я їжджу, надихаюся тим, що вони відстоюють нашу державу, вони молодці, кожен з них герой.
Олена Бадюк: Ви мабуть з ними багато спілкуєтеся. Про що розповідають? Про якісь ситуації, історії, в яких побували?
Божена Дар: У моєму випадку було так, що, коли привезли дитину маленьку, вони казали, «як давно ми не чули дитячий голос. І як то приємно, що ви з дитиною сюди приїхали, не побоялися, це дорогого коштує».
Олена Бадюк: До речі, чому не побоялися приїхати? Чи не було страшно брати з собою маленьку дитину?
Божена Дар: У мене чоловік військова людина, ми усім підрядом їздили. Дитина ще була на грудному годуванні, і я мала бути разом з нею. Мама-артист, вона має чимось жертвувати іноді.
Олена Бадюк: Але з якими враженнями ви тоді повернулися?
Божена Дар: У мене неперевершені враження про тих людей, які на Сході віддають себе. Знаєте, коли я дивилася фільм Ахтема Сеітаблаєва «Кіборги», я була на прем’єрі, я весь фільм проплакала. Він знятий від душі, від серця і дійсно відповідає тому, що там відбувається.
Олена Бадюк: З яким репертуаром ви зазвичай їздите до військових, до місцевого населення на Донбасі. Що співаєте, і що просять співати?
Божена Дар: Знаєте, взагалі військові люди, і люди які живуть там, просять обов’язково українську музику. І для нас це щастя. Я працюю над україномовним альбомом. Ми намагаємося приносити в Україну справжню українську музику.
Слухайте повну версію розмови в доданому звуковому файлі.