Народні вірування українців: від народження і до смерті

Завтра відбудеться презентація нової книги Ірини Ігнатенко «Етнологія для народу». Що цікавого можна дізнатись про українські обряди, приказки та звичаї, прочитавши цю книгу, розповідає авторка.

Лариса Денисенко: Розкажіть про вашу нову книгу.

Ірина Ігнатенко: Це книга для всіх. Книгу такого плану потребували дуже довгий час, бо насправді мало такої «польової» роботи, коли етнологи виїжджають в села і збирають матеріал. Донедавна наука не виходила поза вузьке коло спеціалістів, але наразі є дуже велика затребуваність в цій темі.

В цій книзі охоплено обряди відповідно до усіх циклів життя людини: від народження і до смерті.

Окремий блок — звичай, обряди і прикмети побутового життя. В українців було дуже багато вірувань щодо будівництва хати, наприклад. Також можна прочитати вірування, пов’язані з тваринами, хлібом, побутовими предметами, народним лікуванням. І, звичайно, є інформація і про календарну обрядовість.

У книзі коротко, змістовно викладено інформацію про те, як жив українець аграрного періоду. Там також є цитати з архівних матеріалів, коментарі літніх людей. Це дає можливість читачу доторкнутися до першоджерела.

Лариса Денисенко: Що цікавого пов’язано з весною?

Ірина Ігнатенко: Обов’язково було, щоб діти викликали весну. З Великоднем пов’язано багато магії.

Дмитро Тузов: Виходить, що християнські і язичницькі обряди переплелись і ніби доповнюють.

Ірина Ігнатенко: Те, що язичництво збереглося — абсолютний міф. Я це називаю «народне православ’я». Люди до появи канонічна християнства просто по-своєму пояснювали релігію і дещо несвідомо перекручували.

Я вважаю, що ми адаптували християнство під свій світогляд. Багато з чим церковники борються, наприклад, з народною медициною. В народній культурі такого конфлікту немає.

Народна символіка присутня у піснях, та й загалом символіка — це певний код, символічні дії мали певний результат.

До речі, ще в 19 століття фольклористи вважали, що ми народну культуру не зможемо цілісно зрозуміти без вивчення соромітського фольклору, який займає помітне місце в українській народній культурі.