Не можна відкидати, що старі двигуни КНДР могла продати Росія, — Мусієнко

Як вироблені в Україні двигуни для балістичних ракет могли потрапити до КНДР? Коментує керівник Центру військово-правових досліджень

Ведучі

Тетяна Трощинська

Гостi

Олександр Мусієнко

Не можна відкидати, що старі двигуни КНДР могла продати Росія, — Мусієнко
https://media.blubrry.com/hromadska_hvylya/static.hromadske.radio/2017/08/hr_kyivdonbass-2017-08-14_musienko.mp3
https://media.blubrry.com/hromadska_hvylya/static.hromadske.radio/2017/08/hr_kyivdonbass-2017-08-14_musienko.mp3
Не можна відкидати, що старі двигуни КНДР могла продати Росія, — Мусієнко
0:00
/
0:00

У студії Громадскього радіо Олександр Мусієнко, керівник Центру військово-правових досліджень.

Тетяна Трощинська: Одне з американських видань опублікувало статтю американського експерта Майкла Еллемана, який пише про те, що двигуни на Північнокорейських балістичних ракетах схожі на ті, що могли бути вироблені на «Південмаші». Сам дослідник стверджує, що ні керівництво України, ні керівництво підприємства до цього могло бути непричетним, з його статті випливає, що чи то креслення, чи то самі старі двигуни могли бути винесені з цього підприємства, і могли потрапити в КНДР, і є вже спростування самого «Південмашу», є спростування секретаря РНБО пана Турчинова, і вони сходяться на тому, що це російська провокація. Оце формулювання щодо провокації я б і хотіла попросити вас прокоментувати як і ситуацію загалом.

Олександр Мусієнко: Радянський союз і Північна Корея співпрацювали по ядерній програмі з 50-х років 20-го століття. З 50-х років між КНДР і СРСР був договір. Там розробляли так звані ядерні мирні технології. Зрозуміло, що під час цієї співпраці працівники «Південмашу» могли надавати і якісь консультації, сприяння методологічне і так далі. Пан Еллеман, який написав цю статтю, так і каже: що не обов’язково вони були саме зараз поставленні з «Південмашу» і тут же зроблені. Вони могли лежати на складах Російської Федерації, і звідти вже могли бути поставлені Північній Кореї. Тут ще невідомо чи безпосередньо з України вони постачалися. Я почитав цю статтю, і все-таки мене не переконало. Як на мене, для того, щоб так звинувачувати мають бути більш вагомі докази. Разом з тим я думаю, що всю цю історію в Україні треба перевірити належним чином, провести всі розслідування, в тому числі на «Південмаші», щоб зняти будь-які сумніви і всередині держави і для наших міжнародних партнерів, зокрема США, Японії, Південної Кореї – щоб зняти ці питання, надати переконливі докази, що ми до цього непричетні. Це дійсно може бути провокація. Я думаю і схиляюсь до того, що потрібно дочекатися офіційної позиції державних органів США, якщо вони дійсно таки будуть. Якщо вони нададуть переконливі докази – це одне. Але поки що залишається лише стаття, лише думка автора, яка не підтверджена офіційною інформацією. Україна у будь-якому випадку має надати інформацію, що ми до цього непричетні.

Тетяна Трощинська: Як це може вплинути на імідж України?

Олександр Мусієнко: Безперечно негативно. РНБО і «Південмаш» так оперативно почали оприлюднювати заяви через те, що вони розуміють, що це становить загрозу. Не секрет, що з моменту розвалу Радянського Союзу Україна інтенсивно роззброювалась не лише ядерно. Всі прекрасно розуміють, що були люди, які не зовсім по легальних схемах могли цю зброю кудись продавати. Не виключено, що міг бути якийсь витік ще тоді і з «Південмашу» і з іншого оборонного підприємства. Саме тому я кажу, що ми повинні поставити всі крапки над і, дати всім чітке пояснення. Хоча офіційно нас ще ніхто і не звинувачував, але для нашого іміджу важливо довести, що ми до цього непричетні. Навіть якщо хтось колись співпрацював – СРСР з Північною Кореєю, і щось могло залишитись в Росії, то потрібно дослідити це питання щодо російської сторони: а чи не могла російська сторона зі свого боку продати ці двигуни або передати Північній Кореї і продумати таку схему, що ми звинуватимо в цьому Україну. Такого варіанту також не можна виключати, знаючи як Росія використовує і ЗМІ і пропагандистську машину, в тому числі для постійного звинувачення України.

Тетяна Трощинська: Ще одна важлива тема пов’язана з будівництвом в Очакові командного центру для українських ВМС. Наскільки ми розуміємо, самі морські піхотинці США почали будувати командний центр ще з квітня, але перший камінь було закладено на початку липня. Чому так активізувалося це обговорення, і наскільки тут можна говорити в термінах зближення з Північноатлантичним Альянсом?

Олександр Мусієнко: З моменту анексії Криму, з моменту початку війни, агресії Росії і отієї ситуації, яка виникла: воєнного напруження, ескалації, в тому числі і в Чорноморському районі, США, Туреччина почали приділяти величезну увагу цьому регіону. Румунія збільшує свої видатки на отримання флоту, Болгарія. Якщо ми подивимося, то останнім часом активізувалися спільні навчання з Україною і не тільки. Тільки за цей рік були навчання «Морський щит», які відбулися в лютому-березні 2017, після цього був «Сі Бриз» – величезні, 10-ті ювілейні навчання, і в Грузії, які закінчились нещодавно – «Гідне партнерство», там також були присутні члени країн НАТО. Це свідчить про те, що зараз є великий інтерес до Чорноморського регіону: потрібно укріпляти безпеку в Чорноморському регіоні, це прекрасно розуміє і Україна і НАТО.

Не секрет, що після анексії Криму Україна дуже багато втратила: як і кораблів Військово-Морських Сил, так і обладнання, що вкрай важливо. Флот – це задоволення не дешеве, він найдорожчий. Україна не в силах відновити все одразу, закупити обладнання в повній мірі, кораблі, катери і так далі. Через це американці дивляться, що тут база застаріла, і її треба оновлювати. І я думаю, що через це було прийнято рішення, вони взяли на себе відповідальність побудувати такий командний центр, який буде використовуватися і українцями і американцями під час проведення спільних навчань.

Тетяна Трощинська: Я звернула увагу на коментарі з цього приводу в Інтернеті. Багато російських журналістів і росіян писали про те, що це соромно навчатися на техніці партнерів.

Олександр Мусієнко: Якщо говорити про техніку партнерів – це неправда. Українці на останніх навчаннях використовували свою техніку. Застосовувалась наша авіація, наші гвинтокрили-гелікоптери, наша піхота була на нашій техніці. Якщо говорити, що залучалась іноземна техніка – так, але цю техніку використовували війська тих країн, яким вони належать. Американці, які привезли свій конвертоплан – самі ж на ньому літали. Українські військові отримали схвальні відгуки за якісне виконання завдань, ми дійсно вчимося, робимо помилки, і багато чого в нас виходить. Це все пропагандистські звинувачення – їм же треба щось придумати.

Повну версію розмови слухайте у доданому звуковому файлі.