Нема сумнівів, що «мовний закон Колесніченка-Ківалова» писався в Росії, — Масенко

Наталія Соколенко: Чи «мовний закон Колесніченка-Ківалова» відповідає Конституції?

Лариса Масенко: Звичайно цей закон неконституційний. Про це дуже багато писали і фахівці, і публіцисти ще з часів підготовки і прийняття закону. Боротьба за державний статус російської мови в Україні почалась ще з часів прийняття в УРСР закону про мови, де українська була визначена як єдина державна мова України. Це цілком закономірно, бо українці є більшістю в Україні. В таких ситуаціях держава має будуватися як національна держава, засобом консолідації населення має бути одна державна мова — як в абсолютній більшості європейських країн.

Так само було підтверджено державний статус тільки української мови Конституцією України у 1996 році. Хоча й тоді була дуже велика боротьба, зокрема з комуністами, у парламенті. З тих пір не припиняються зусилля проросійських сил впровадити російську як другу державну.

Іноді здається: ну що тут такого, у нас розмовляють і українською, і російською — чому б це не узаконити?  Але це хибна позиція. Не йдеться про насильницьку українізацію. Ніхто нікого не примушує переходити на українську в приватному житті. Адже часто на цьому спекулюють і лякають мешканців півдня і сходу, що їх будуть примушувати розмовляти українською.

Нічого подібного. Державний статус української мови — це ті сфери, які підпорядковуються державі: адміністрація, освіта, державні ЗМІ. Там обов’язково має вживатися українська мова. На приватне життя цей закон не поширюється.

Ще до прийняття закону Ківалова-Колесніченка був законопроект Симоненка-Гриневецького-Єфремова (Про мови в Україні). Тоді цей законопроект не пройшов. Основним його завданням було впровадити російську мову як другу державну.

Тоді Ківалов і Колесніченко маніпуляційним шляхом у часи президенства Януковича підготували закон, який фактично повторював попередній законопроект. Нема сумнівів, що закон Про засади державної мовної політики готувався в Росії.

Ходять чутки (і це дуже ймовірно), що Колесніченко — співробітник ФСБ. Його біографія про це свідчить, він прийняв російське громадянство, живе в Криму. Недавно я натрапила на його інтерв’ю, де він знову каже, що Україна — фашистська держава.

І от в чому підступність закону Ківалова-Колесніченка: оскільки завжди йде спротив, вони не могли ввести російську як другу державну. Але фактично у цьому законі російській мові надаються ті ж права, що й українській. Там вводиться поняття «регіональної мови», ґрунтується це на фальшивому використанні Європейської хартії регіональних і міноритарних мов, створеної для захисту мов, яким загрожує зникнення.

Сергій Стуканов: Закон Колесніченка-Ківалова створював поле, аби надалі русифікувати Україну, бо впроваджувалося поняття про 10% людей, які є носіями певної мови. І якщо ці 10% є у певному населеному пункті, можна вимагати російськомовну освіти, ведення документації російською.

Лариса Масенко: Так. Це найпідступніший пункт закону. До речі, він зіграв свою роль. Надзвичайно погіршилася ситуація з вживанням української мови, наприклад, у вищий освіті. В Одесі, Харкові скористалися цим законом. І мені здається, в Одеському університеті українською мовою майже не читають курсів. Мені казали, в школах Кривого Рогу ситуація дуже погана: у школах, які офіційно є українськими, дітей вчать російською мовою.

Сергій Стуканов: Якщо закон визнають неконституційним, ми повертаємось в ситуацію, що діє закон про мову від 1989 року?

Лариса Масенко: Він не діє, бо його скасував Табачник. Якби його виконували, ми б мали набагато кращу ситуацію з становищем державної мови. Треба приймати нові закони про мову, а вони готуються. Мені здається, правильне рішення — ухвалити два закони. Один — про державність української мови, другий — про мови національних меншин. Але проблема, щоб їх прийняли.

Сергій Стуканов: Який статус має бути за російською мовою у новому законі?

Лариса Масенко: Я вважаю, статус російської мови має бути відображений у другому законі — про національні меншини. Росіяни — це, хай найчисленніша в Україні, але меншина. Те, що багато українців розмовляють російською мовою, свідчить лише про мовно-культурну асиміляцію, яку провадила Російська імперія в обох іпостасях — самодержавній і комуністичній. Це результат, який ми б мали поступово усунути. І українці молодшого покоління мали б значно більше говорити українською.

Сергій Стуканов: Чотири роки чинності цього закону зможуть закласти серйозні тенденції у суспільстві?

Лариса Масенко: Закладають. Київ мав би показувати приклад Україні, адже це столиця. Майже вся наша молодь володіє українською мовою так само, як і російською. Але багато молодих людей в неформальному спілкуванні переходять на російську.

Наталія Соколенко: Ярослав Грицак у жовтні опублікував статтю з назвою: «Я бачу, що моделлю нації, прикладом для наслідування стають україномовні люди». Тобто закон вплинув на загальну русифікацію, але успіх напряму асоціюється з українською мовою?

Лариса Масенко: Так. Це дуже позитивно, бо зараз йде рух знизу за захист української мови та її права. Є багато громадських організацій з активною молоддю: «Не будь байдужим», «Відсіч», «Простір свободи», «И так поймут». І це люди, які захищають не лише своє право говорити українською, а і право всієї спільноти, адже українська мова, як кожна національна мова, консолідує.