Організація С14 прийшла на Лису гору не тому, що там було ромське поселення, - адвокат Мазура

Сергію Мазуру інкримінують статтю «хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, вчинене групою осіб з застосуванням предмету для нанесення тілесних ушкоджень»

Справу координатора праворадикальної організації С14 Сергія Мазура коментує його адвокат Дмитро Біловчук.

Анастасія Багаліка: Ви готуєте апеляцію?

Дмитро Біловчук: Так, готуємо, але у зв’язку з тим, що наразі досі не оголошений повний текст рішення, будь-яких деталей ми не можемо зараз оголосити, оскільки не знаємо, чому суд прийшов до такого рішення – він оголосив тільки результативну частину.

Єдине, що можу сказати, що суть підозри взагалі не обґрунтована, тому що моєму підзахисному інкримінується вчинення хуліганство, але хуліганство може бути вчинене лише у публічному місті, і воно не може бути вчинене у лісі. Я вбачаю, що це вже є неправильна кваліфікація дій, якщо вони будуть доведені.   

Анастасія Багаліка: Тобто ви не спростовуєте, що ваш підзахисний був на місці подій?

Дмитро Біловчук: Він повідомив, що був, але з його слів та зі слів інших учасників, вони прийшли поприбирати сміття після того, як його залишили роми. Там були і інші люди, і потерпілі заявляли, що особи, які прийшли пізніше, – це не були ті особи, які були зранку.  

Моєму підзахисному інкримінується вчинення хуліганство, але хуліганство може бути вчинене лише у публічному місті, і воно не може бути вчинене у лісі

Анастасія Багаліка: Є відео подій на Лисій горі, і на ньому видно, що люди у камуфляжі, як закривають своє обличчя, ідуть вниз з Лисої гори, женуть перед собою ромів, які тікають, і вони їх намагаються побити при цьому.

Дмитро Біловчук: Там дійсно є застосування сльозогінного газу, фізичного насилля я там  не бачив. Але хто були ці люди? Можливо, це частина С14, можливо, інші люди, ми не можемо ідентифікувати. Мазура там не було. Мій захисний каже, що коли вони прийшли у табір ромів, там не було нікого.  Коли вони почали прибирати, збирати сміття, то повернулися роми і виник якийсь конфлікт. Можливо хтось з осіб, які приймали участь, вирішив сам про те, що мій підзахисний керував цими діями.

Анастасія Багаліка: Статті про керування нападом немає.

Дмитро Біловчук: Так, але якщо брати покази свідків, то вони один в один кажуть, що мій підзахисний начеб то керував. Але ці свідчення написані вочевидь однією особою. Чому зараз виник такий конфлікт? Бо слідство почало діяти аж через два місяці, і потерпілі особи були допитані через два місяці. Це дуже дивно. До цього вони не зверталися ні з заявами про злочин, ні про що.

Є відео, де одна з представників ромів звертається до поліції, що була там зранку, щоб вони повернули їй речі та гроші

Анастасія Багаліка: Ваш підзахисний – один з лідерів С14, свої лідерські функції не приховує. То чи знав він про дії з розгону табору ромів, які готуються і що вони буду здійснені?

Дмитро Біловчук: Я вважаю, що невідомо хто вчиняв розгони. Спочатку свідки свідчили про те, що особи, які були зранку і які були ввечері – це різні особи. І розгін почався зранку. Я хочу звернути увагу на те, що ця ситуація з ромами у Голосіївському районі, має постійний характер. Тобто вони туди постійно приїжджають, там проживають. І знову, чому стався конфлікт? Бо це була ініціатива поліції, коли самі представники поліції із року в рік розганяли ромів. Я нещодавно спілкувався з колишнім очільником Голосіївського райвідділу, він сказав, що коли я очолював, мені пропонували вигнати циган. Як вони їх виганяли? Приїжджали автобуси, виганяли циган, їх речі палилися і знищувалися. Це були системні речі. І є відео, де одна з представників ромів звертається до поліції, що була там зранку, щоб вони повернули їй речі та гроші. Що там вони робили, наразі невідомо, але є люди, які це бачили. Це буде нами висвітлюватися у процесі слідства.

Чому саме зараз все почалося? Тому що піднялося питання національності. Немає питання – роми це чи угорці, важливо, що промисел цих людей є злочинним.

Немає питання – роми це чи угорці, важливо, що промисел цих людей є злочинним

Анастасія Багаліка: Тобто ви стверджуєте, що організація С14 прийшла туди не тому, що це ромське поселення?

Дмитро Біловчук: Ні, не тому, що там ромське поселення. Це неважливо, хто вони. Але основний промисел ромів – це що? Вони кажуть – збір металобрухту. Я ніколи не зустрічав ромів, які працюють в супермаркетах. Основний промисел ромів – це крадіжки, розбійні напади.

Анастасія Багаліка: Але крадіжки і розбійні напади здійснюють не тільки роми, українці теж здійснюють.

Дмитро Біловчук: Питання в тому, що це основний промисел ромів, це їхня культура. В них крадіжка не вважається злочином, якщо вкрасти не в рома. І це велика проблема.

Анастасія Багаліка: Я думаю, що це необережна заява, що всі роми вважають, що красти – це нормально, адже є дуже різні роми серед ромського населення, і в них дуже різні точки зору на соціальні проблеми, які супроводжують їхні хаотичні поселення.

З нами на зв’язку правозахисник Богдан Крикливенко. Чи події на Лисій горі мають виражену ознаку нападу за ознакою національності?

Богдан Крикливенко: Дуже дивно чути від адвоката, професійного юриста, який повинен керуватися принципом презумпції невинуватості, розвішування ярликів про основний промисел ромів. Я хочу сказати, що будь-який злочин – це є злочин, за який особа повинна нести відповідальність. І злочинність не має жодної національності. Це в Радянському Союзі розділяли  за національністю, а ми все-таки прагнемо до нормальних стандартів захисту прав людини, тому розвішувати національності на злочинців – це абсолютно хибна справа. Це є навпаки формулювання суспільних думок про те, що представники конкретної національності можуть скоювати і скоюють лише протиправні дії.

Ключове питання полягає в тому, що все суспільство чекає ефективного належного розслідування – а що насправді відбулося на Лисій горі? Тому що ті, хто скоїв напад на тимчасове поселення  національної меншини, повинен понести за це відповідальність. Хто це був, має встановити слідство.

Можливо, хтось з цих хлопців, які брали в цьому участь, і винні у чомусь, але це не хуліганство і не розпалювання національної ворожнечі

Анастасія Багаліка: Ну от, це точка зору, яка нам нагадує про вимоги права.

Дмитро Біловчук: Я погоджуюся, але не розуміти проблему ромської національності в Україні не можна.

Анастасія Багаліка: Але це соціальна проблема.

Дмитро Біловчук: Так. Але, кажучи, що немає ромської злочинності, немає специфіки ромської злочинності, ми забуваємо, що вона є. І держава не реагує, а вона повинна діяти. Як в Чорногорії, де є офіціальна державна програма працевлаштування ромів.  І там значно менше цих проявів, тому що ці люди працевлаштовані, в них є окремі професії, де вони себе знаходять.

Анастасія Багаліка: Поселення на Лисій горі було незаконним, це правда, цю територію роми мали полишити, але це мало відбутися за рішенням суду, наприклад.

Дмитро Біловчук: Я погоджуюсь, що не можна було чинити насильство, але питання в тому, що це було. Зі слів мого підзахисного, вони прийшли, коли там нікого не було. Там було сміття, частково знищені палатки тощо. Тих осіб, які чинили злочин, треба покарати, але не потрібно вішати ярлики.

Анастасія Багаліка: Чому ви наполягаєте, що ваш підзахисний має знаходитися не під домашнім арештом?  Домашній арешт якось перешкоджає розслідувати цю ситуацію?

Дмитро Біловчук: Ви не розумієте, що таке запобіжний захід. Це максимально можливий запобіжний захід, який забезпечує максимальну процесуальну поведінку: з’являтися до суду, не знищувати докази, не тиснути на свідків, не тиснути на слідство тощо. Зокрема, можна було обмежити виїзд за місто і заборонити спілкуватися з потерпілими в даному кримінальному провадженні. І цього було б достатньо. Якби це було по гарячих слідах, можливо, були б актуальні ці всі ризики. Але винних почали шукати лише через два місяці. Можливо, хтось з цих хлопців, які брали в цьому участь, і винні у чомусь, але це не хуліганство і не розпалювання національної ворожнечі.

Анастасія Багаліка: Люди, з якими спілкувалися журналісти після нападу, говорили, що дуже важко йшли на контакт, тому що вони були налякані, вони боялися говорити. Для них тиск з боку націоналістичних організацій не є чимось новим, вони бояться цього тиску.

Дмитро Біловчук: Може їм здаватися. Але обмежили в свободі одну людину, тоді треба обмежити всіх.

Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.