facebook
--:--
--:--
Ввімкнути звук
Прямий ефiр
Аудіоновини

Пенсії жителям окупованих територій: досвід Грузії, Молдови та Сербії

На 4-му році війни Україна не змогла якісно вирішити проблему пенсійного забезпечення людей на окупованих територіях. Говоримо про те, чим міжнародний досвід вирішення проблеми може бути нам корисний

Слухати на подкаст-платформах
Як слухати Громадське радіо
1x
--:--
--:--
Орієнтовний час читання: 5 хвилин

У студії представниця Норвезької ради з питань біженців Наталія Новікова та координатор Донбас-SOS Ольга Гвоздьова.

 

Сергій Стуканов: Ситуація з виплатою пенсій на окупованих територіях є досить болючим соціальним питанням в нашій країні, неодноразово представники Міністерства соціальної політики відзначали, що пенсії для жителів окупованих територій нараховуються, але отримати їх люди зможуть або після того, як землі будуть деокуповані, або ж якщо ці жителі переїдуть на підконтрольні Україні території. Крім того, цікавим є питання щодо людей, які наближаються до пенсійного віку, останні кілька років проживаючи на окупованих територіях.

Ольга Гвоздьова: Щодо ваших цитат Мінсоцполітики є зауваження, що особам, які проживають на непідконтрольній і окупованій території нараховують пенсію, а Пенсійний фонд звітує, що вони економлять гроші на цій категорії громадян. Тому залишається питання: все-таки нараховують чи ні?

Сергій Стуканов: Тобто за ці три роки людина, яка не отримувала пенсію, могла б нагромадити достатньо велику суму, але чи є ця сума по факту — невідомо.

Ольга Гвоздьова: По факту, коли особа буде виїжджати, звернеться до Пенсійного фонду, який зобов’язаний виплатити їй всю суму. Але залишається питання бюджету Пенсійного фонду, чи закладають вони це зараз, чи враховують ці моменти.

Наталія Новакова: У звіті Пенсійного фонду за минулий рік чітко сказано, що зекономлено 13 млрд. Тоді питання: якщо зекономлено, значить не нараховується, чи як? Це відкрите питання, але ми хотіли би звернути увагу на те, що ідея про виплату після деокупації є неприпустимою, тому що, як ми всі розуміємо, йдеться про людей похилого віку — вони можуть не дожити до деокупації.

Ми знаємо, що пенсія в нашій країні не є надвеликою і цілком ймовірно, що люди не мають збережень, щоб якимось чином «дотягнути» декілька років. Тобто зараз ми позбавляємо державної підтримки і захисту тих людей, які є найбільш вразливими. Ця позиція суперечить будь-яким міжнародним стандартам. Окрім того, хотілося би щоб держава шукала можливості, а такі можливості є.

Сергій Стуканов: Прем’єр-міністр Володимир Гройсман деякий час тому сказав щодо людей у передпенсійному віці: українці, які зараз живуть і працюють на тимчасово окупованих територіях, будуть мати право на пенсію, якщо платитимуть внески до Пенсійного фонду. Якщо не платитимуть, то не матимуть?

Ольга Гвоздьова: Вони зараз не мають, хоч і платили. І до блокади в нас залишалися підприємства, які платили внески до українського бюджету і все одно ці особи не мали механізму отримати  пенсію, крім як виїхати і зареєструватися як переселенці. Тобто, на жаль, ці публічні заяви не мають за собою ніяких аргументованих підстав у вигляді робочих механізмів.

Друге зауваження по цитаті Мінсоцполітики: що ті особи, які виїжджають, не мають проблем з отриманням пенсії. Насправді, це не так. По-перше, вони мають реєструватися як переселенці, а це чотири механізми перевірки, верифікація Мінфіном, ідентифікація Ощадбанком, додому приходять соцпрацівники, ще й треба перевірятися по лінії зіткнення. Останнім часом існує тенденція, коли особи змінюють прописку і відмовляються від довідки переселенця, щоб не проходити всі ці процедури і хочуть просто отримати на загальних підставах свою пенсію. Так от Пенсійний фонд «заганяє» їх назад до довідки переселенця і каже, що без довідки вони не отримають пенсію.

Сергій Стуканов: А цей процес отримання нової довідки на новому місці проживання може розтягнутися на кілька місяців, відповідно, людина не буде цей час отримувати пенсію?

Ольга Гвоздьова: Так, але тут важливе саме ставлення. Це ж ті люди, які інтегрувалися, не хочуть більше бути пов’язані з дискримінаційним у нас, на жаль, статусом переселенця. Вони просто хочуть жити як громадяни України на новому місці і все.

Сергій Стуканов: Нещодавно в Києві відбулася конференція, де обговорювали міжнародний досвід вирішення проблеми з пенсійним забезпеченням, ви брали активну участь в цій конференції, давайте розглянемо досвід найближчих країн: Грузії, Молдови та Сербії.

Наталія Новакова: Грузія наразі є найбільш ідеальним прикладом вирішення цієї ситуації, тому що уряд Грузії створив всі можливості для людей, які проживають на непідконтрольних територіях, отримувати не тільки пенсію, а ще й соціальне забезпечення, включаючи медичну допомогу. Ключовий підхід до проблеми в уряду Грузії: це наші громадяни і ми маємо їх підтримувати.

Цей стратегічний погляд цікавий тим, що вони кажуть: «зараз є міжнародна суперечка щодо цієї території, але поки там проживають громадяни Грузії, ми маємо більш суттєво сказати, що це дійсно наша територія, бо йдеться не тільки про шматок землі, а про людей, які там проживають».

Для України в цьому важливо те, наскільки по-різному можна підійти до ситуації, якщо мати політичну волю. Грузинський уряд попрацював над тим, щоб  доставляти пенсії максимально близько до цих людей, створені мобільні відділення банку, які працюють близько до лінії розмежування. Вони присунулися настільки близько до пунктів перетину, наскільки могли.

Сергій Стуканов: Тобто фізично на окуповані території, в Абхазію, Південну Осетію, вони не заїжджають, а знаходяться впритул до лінії розмежування?

Наталія Новакова: Звісно, але це також велике досягнення, порівняно з тим, що маємо в Україні. Крім того, Грузія пішла на те, щоб допомогти  людям підтвердити, що вони дійсно живі і їм потрібна пенсія. В Грузії можлива ідентифікація людини, яка живе на непідконтрольній території, через скайп. Людина повинна мати свідків, але вона може онлайн пройти процедуру ідентифікації.

Ольга Гвоздьова: У Грузії побудовано механізм: ідентифікація та отримання виплат, пенсій відбувається на лінії зіткнення або на підконтрольній території, яку в нас називають мирною. Людина виїжджає, ідентифікується і повертається назад. Якщо особи не можуть пересуватися, вони можуть довірити це іншій особі. Також там існує можливість оформлення довіреності через скап (нотаріально завірена, офіційна), ми ж не можемо оформити довіреність таким чином.

Сергій Стуканов: Отже, в Грузії  можна проживати на окупованих територіях і раз на шість місяців приїжджати на лінію розмежування, отримувати пенсію, повертатися  і далі продовжувати цілком офіційно жити на окупованих територіях.

Ольга Гвоздьова: Якщо особа оформлює довідку внутрішньо переміщеної особи, ця довідка не скасовується, якщо людина повертається. Є окремі соціальні виплати для переміщених ВПО, але довідка не скасовується і немає особливого контролю за тим, повернулася особа, чи ні, тому що існує політична ідея: це наші громадяни і ми маємо зробити все, щоб їх підтримувати.

Повну версію розмови слухайте в доданому звуковому файлі.

Поділитися

Може бути цікаво

Віталій Шабунін: Треба чесний конкурс на керівника БЕБ, бо «риба гниє з голови»

Віталій Шабунін: Треба чесний конкурс на керівника БЕБ, бо «риба гниє з голови»

Хочемо запровадити можливість висловлювати недовіру командиру — нардепка

Хочемо запровадити можливість висловлювати недовіру командиру — нардепка

Рівність один перед одним буде відображена на меморіальному кладовищі — Старущенко

Рівність один перед одним буде відображена на меморіальному кладовищі — Старущенко

Ольга Кошарна: Росіяни навряд чи зважаться на щось серйозніше на ЗАЕС, але над цим треба працювати

Ольга Кошарна: Росіяни навряд чи зважаться на щось серйозніше на ЗАЕС, але над цим треба працювати