Підозрюваних у злочинах під час Майдану намагаються захистити від відповідальності, - Галабала

Проблема полягає не стільки в відсутності швидких результатів на даний момент, скільки в тому, що справи суттєво затягуються через великий обсяг доказової бази, через те, що суди перевантажені. Інколи в справах велика кількість учасників – всіх потрібно допитати, велика кількість потерпілих і свідків. Звичайно, мають місце процесуальні диверсії зі сторони захисту – сторона захисту часто намагаються затягнути розгляд справ, інколи їм підігрують суди, – говорить Маркіян Галабала.

Дмитро Тузов: Зараз кінець року і ми підбиваємо підсумок стосовно тих процесів і справ, які торкаються розслідувань злочинів проти людей під час Євромайдану. Чи справді ми готові поставити в цьому крапку? Наскільки я знаю, покарано одну людину – сидить один із учасників антимайдану, а Юрій Крисін отримав умовний термін. Це все?

Маркіян Галабала: Є інші вироки внаслідок угоди сторони обвинувачення зі стороною захисту – коли обвинувачені визнали свою вину. Це також стосується подій, в яких брали участь так звані «тітушки». Але дуже багато процесів зараз відбувається на стадії судового розгляду, зрозуміло, що й досудове розслідування ще не завершене – воно й надалі проводиться Департаментом спеціальних розслідувань Генпрокуратури.

На жаль, після стількох років з моменту, коли мав місце Майдан, реально відбуває покарання «тітушка», якого ви згадали, й всіх шокував вирок щодо Крисіна.

Дмитро Тузов: Чи має судову перспективу решта справ, як ви вважаєте?

Маркіян Галабала: Однозначно, що вони мають цю перспективу. І доказова база по тих справах, що передані до суду, досить міцна. З дуже багатьох епізодів слухаються справи по всіх районних судах міста Києва. Вони стосуються подій, починаючи від 30 листопада 2013 року, закінчуючи найтрагічнішими подіями 20 лютого – розстрілом протестувальників на Інститутській.

Проблема полягає не стільки в відсутності швидких результатів на даний момент, скільки в тому, що справи суттєво затягуються через великий обсяг доказової бази, через те, що суди перевантажені. Інколи в справах велика кількість учасників – всіх потрібно допитати, велика кількість потерпілих і свідків. Звичайно, мають місце процесуальні диверсії зі сторони захисту – сторона захисту часто намагаються затягнути розгляд справ, інколи їм підігрують суди.

Наприклад, справа по колишньому очільнику СБУ в Києві та Київській області Щеголеву безпідставно поверталася на так зване досудове розслідування, обвинувальний акт повертався декілька разів, суд не хотів приступати до розгляду справи по суті.

Дмитро Тузов: Існують якісь терміни по розгляду цих справ чи процес може тривати доволі довго, роками?

Маркіян Галабала: Чітких термінів розгляду цих справ у суді нема. Кримінальним процесуальним кодексом передбачено лише, що строки досудового розслідування обмежені, а щодо судового розгляду строків нема. Але відповідно до Європейської конвенції про захист прав людини це мають бути розумні строки – потрібно розуміти, що права обвинуваченого повинні бути дотримані. Занадто тривалий розгляд справи – це обмеження прав у першу чергу обвинуваченого, особливо, якщо він перебуває під вартою. Зрозуміло, що цим не дуже задоволені й потерпілі, оскільки для них має бути певна моральна сатисфакція, коли вирок набуде чинності.

Дмитро Тузов: Ви згадали про права обвинувачуваних і підозрюваних, з іншого боку – сказали, що інколи захист цих самих підозрюваних намагається штучно затягнути процес. Як виходити з цієї колізії?

Маркіян Галабала: Є колізія, певний конфлікт інтересів. Зрозуміло, що підзахисні, особи, які перебувають під вартою, зацікавлені в зміні щодо них запобіжного захисту на більш легкий і в тому, щоб отримати найм’якший вирок. Для того, щоб добитися цього результату, сторона захисту інколи зловживає своїми процесуальними правами, щоб затягнути розгляд справи. Якщо розгляд справи затягується, судді більш лояльно ставляться до зміни запобіжного заходу, бо вважають, що особа надто довго тримається під вартою. І часто це робиться для того, щоб якось приспати увагу суспільства, тому що затягування розгляду справи впливає на те, що суспільство втрачає інтерес.

Дмитро Тузов: Наприклад, у нас в ефірі заступник міністра Юрій Гримчак сказав, що на суди по Євромайдану з’являється лічена кількість людей. Яким чином зараз суспільство впливає на розгляд цих справ?

Маркіян Галабала: Вплив активної уваги громадськості на будь-які процеси інколи, на жаль, лишається єдиним способом добитися справедливості та об’єктивності. В ідеальному світі згідно з законодавством зрозуміло, що присутність будь-якої громадськості, відеокамер в залі судового засідання жодним чином не повинна впливати на суддів або на присяжних. Але реальність показує, що  в нас дуже часто судові органи є необ’єктивними. Інколи ситуацію рятує те, що вдається прикути увагу до судового процесу, тоді судді намагаються максимально дотримуватися норм законодавства, відповідно – приймати об’єктивні рішення та ефективно працювати, не затягувати розгляд. Тому, на жаль, доводиться користуватися цим законним інструментом і привертати увагу суспільства до тих чи інших процесів.

Дмитро Тузов: Ви спілкуєтесь з родичами героїв Небесної сотні. Які настрої панують в цьому середовищі, чи з розумінням ставляться люди до об’єктивних проблем, можливо, – до штучних історій, пов’язаних із затягуванням справ?

Маркіян Галабала: Як на мене, настрій родичів, потерпілих останнім часом, напевно, зводиться до якогось обурення і сильного розчарування. Мабуть, раніше було переконання, що вдасться подолати опір системи, перешкоди розслідуванню. Нам часто вдавалося добитися тактичних, можливо, стратегічних досягнень у розслідуванні конкретних епізодів.

Коли ж стикаєшся безпосередньо з тими перешкодами, коли справи забираються від Департаменту спеціальних розслідувань, щоб уникнути підозр конкретним особам, коли МВС не сприяє жодним чином розслідуванню, не проводять службові розслідування, які би мали бути першоджерелом інформації щодо того, хто був залучений до охорони так званого громадського порядку під час Майдану, коли свідків, які мають бути допитані (колишні міліціонери, поліцейські) під приводом того, що вони нібито перебувають в зоні проведення АТО, не хочуть повертати в Київ, щоб допитати – всі факти такого саботажу з боку інколи керівництва ГПУ, керівництва МВС, не надто особливого сприяння СБУ (бо вони свого часу були активно задіяні в процеси з протидії протестувальникам) наштовхують родичів на якесь нерозуміння та обурення всіма перешкодами, які створюються.

Слухайте повну версію розмови в доданому звуковому файлі.