Поэты и писатели Донбасса доказывают — там не одни люмпены и мафия — Федорчук

Станислав Федорчук, руководитель проекта, и Никита Григоров, составитель сборника рассказывают о концепции его создания.

Сергей Стуканов: Как пришла в голову идея создать такой сборник?

Никита Григоров: Эта идея принадлежит замечательному поэту и издателю Вениамину Белявскому. Он сказал, что было бы неплохо собрать тексты тех писателей из Донецка и Луганска, которые оттуда выехали, которые остались верными своей Родине, и сделать такой своеобразный «ковчег», чтобы в каком-то метафизическом смысле спасти их идентичность. Мне эта идея очень понравилась, и мы сразу приняли решение взяться за ее разработку.

Сергей Стуканов: Вы говорите «спасти идентичность авторов, которые выехали с оккупированных территорий», однако в перечне авторов мы видим и людей, которые жили достаточно давно, это, к примеру, Сосюра и Стус.

Никита Григоров: Мы просто собрали в сборник культовых поэтов, чтобы показать, что Донбасс в общем-то не такая и культурная терра-инкогнито, какой ее принято было всегда представлять. Мы хотели показать, что там делалась литература, а иногда даже мирового уровня. А кто, кроме столиц, метрополий может похвастаться тем, что там делалась литература мирового уровня?

Сергей Стуканов: Донбасс может этим похвастаться?

Никита Григоров: Донбасс может похвастаться очень яркими и гениальными поэтами, которые там жили и делали свою литературу. И очень характерно, что большинство из них были украиноязычным и творили украинскую культуру. То есть, понятно, что литературная среда Донбасса преимущественно была русскоязычная, но именно крупные фигуры, такие как Стус или Сосюра писали на украинском.  

Наталья Соколенко: Как вы составляли этот список, какие были критерии?

Никита Григоров: Мы старались сделать такую книгу, в которой были бы представлены и классики, и молодые авторы, то есть это максимальное стилистическое разнообразие. Мы пытались вместить всех, в ком есть художественность и кто сейчас находится на территории Украины.

Сергей Стуканов: Как вы собирали произведения?

Никита Григоров: Мы рассылали письма авторам с минимальной информацией о концепции антологии и просили их прислать тексты, которые кажутся им уместными в этом сборнике. А потом мы уже смотрели и выбирали, что подходит, а что нет.

Наталья Соколенко: «Степові і світові» — почему такое название?

Никита Григоров: Потому что одна из основных мифологем Донецка — это дикое поле, степь. И антология адресуется этой самой степи, то есть это попытка докричаться до той степи, которая сейчас осталась за бортом.

Сергей Стуканов: Станислав, антология — это все-таки будет Донбасс степной, Донбасс промышленный или Донбасс интеллигентный?

Станислав Федорчук: Я сподіваюсь, що ця антологія буде цікавою, тому що там зібрані насамперед представники доволі різних поколінь і доволі різних представників культур. Це певною мірою спроба більше поговорити про те, чи витримує перевірку теза Хіроакі Курамії, що, мовляв, Донбас — це територія, яка важко справляється взагалі з проявами культури в її класичному розумінні. Мовляв, це територія, де в черговий раз реалізовується міф про велику індустрію, підкорення природи людиною, і ні про яку культурну складову не йдеться.

Як на мене, ця антологія — це та зелена парость, яка пробивається крізь асфальт не тільки Донеччини та Луганщини, але й через український асфальт. Тому що, на жаль, виключно завдяки війні, Україна побачила, що на Донеччині є не тільки люмпени, є не тільки представники донецької мафії, але і художники, митці, поети і письменники. І частина з них практично одразу стартувала до великого європейського світу культури, оминувши презентації в Києві чи у Львові.

Наталья Соколенко: Коли буде друк збірки чи є з цим якісь проблеми?      

Станислав Федорчук: Я вирішив підтримати цей проект в якості координатора, бо хотів, щоб ця антологія потрапила до сучасних українських бібліотек, культурних фондів та освітніх закладів.

Для мене головне, щоб як мінімум 1000 примірників були видані в якості гуманітарної допомоги, і ще 1000 видана самим видавництвом на комерційній основі, для того щоб читач міг її придбати.

Але я не бачу цей проект виключно як видання книги, я бачу це як певну форму репрезентації сучасних українських митців Донеччини та Луганщини, яких війна розкинула по всій Україні. Це популяризації їх творчості. В рамках цього заходу я дуже сподіваюся, якщо нас підтримають грантові структури, що ми організуємо презентації антології за участі самих авторів. Наразі у нас уже йдуть переговори з Міжнародним фондом «Відродження».

Також, я дуже сподіваюся, що ми умовимо представників Форуму видавців 2017, щоб у нас була окрема локація, під час якої ми зможемо презентувати антологію, зробити якісну автограф-сесію і дуже серйозний круглий стіл з умовною назвою «Культура і війна» про те, чим є  митець під час війни, які є проблеми в Україні 20 років тому і тепер, і що нам, зрештою, робити з культурною політикою на сході країни і в цілому в Україні.