Реформа охорони здоров’я не потрібна корупціонерам та популістам, — Лінчевський

Сьогодні, 13 липня, депутати мають розглянути законопроект №6327 Про державні фінансові гарантії надання медичних послуг та лікарських засобів у другому читанні. Після 396 правок, які  раніше внесли народні депутати до законопроекту  про медичну реформу в Україні, документ зазнав суттєвих змін, повідомляла в.о. міністра охорони здоров’я Уляна Супрун.

 

Тетяна Курманова: Як ви думаєте, чи проголосують депутати за медреформу?

Олександр Лінчевський: Правильне запитання: чи проголосують громадяни за депутатів, які не лишилися голосувати за медреформу. Це не є реформа міністерства, це реформа всього суспільства. Це, хай і нескромно, але перша справжня пострадянська реформа. Це цивілізаційна реформа для всього суспільства. І вона торкається стосунків між нами з вами взагалі.

Тетяна Курманова: Що змінюють правки депутатів і наскільки змінився сам сенс медреформи. Можливо, це робиться, щоб цієї медичної реформи взагалі не відбулося?

Олександр Лінчевський: Не без того. У медичної реформи є багато противників. І це ті, кому добре жилося дотепер, і вони не налаштовані щось міняти. Йдеться і про великий бізнес, і про таку собі «сіру медичну мафію», і про певних чиновників, чия «успішність» і статки пов’язані з тим, наскільки недосконалою сьогодні є медична система.

Тетяна Курманова: Ви пропонували модель з трьох ланок. Нагадайте, що це за ланки і що залишилось від цієї моделі?

Олександр Лінчевський: Ми відверто кажемо: медичні потреби в охороні здоров’я є ось такі: від зустрічі, огляду, бесіди, закінчуючи трансплантацією. Щось ми можемо собі дозволити як держава: огляд, вакцинація, поліклінічне лікування, в стаціонарі. Щось ми можемо собі дозволити лише частково — держава в свої видатки може включити якесь покриття.

Певний перелік послуг є життєво важливими. Скажімо, первинна ланка. Те, що стосується поліклінічної допомоги має покриватися на 100%, бо це важливо. Все, що стосується невідкладної допомоги, паліативної — теж 100%.

Види лікування, які ми не можемо собі дозволити як держава, повинні покриватися зі співоплатою

Окремі види планового лікування ми не можемо собі дозволити як держава, вони повинні покриватися зі співоплатою: якусь частину гарантує держава, якась оплачується з коштів страхових компаній, коштів роботодавця, пацієнта. Але ми про це кажемо чесно.

Замість того, щоб зараз обіцяти нереальну безкоштовну медицину всім, ми кажемо: ось ви приходите в лікарню, ось цей перелік абсолютно безкоштовний і гарантований, а за ці послуги треба платити і є кілька шляхів. Ви як пацієнт точно знаєте, що вам буде забезпечено. А лікарня на цей гарантований пакет отримає достатньо грошей — лікарня і лікар починають заробляти гроші чесно.

Пацієнт знає, що його очікує в лікарні, він знає за що платить, а за що ні. Правила стають зрозумілі і прозорі, а лікарня перестає бути в заручниках

Тетяна Курманова: Я читала, що після вчорашніх правок пропонували включити положення про фінансування первинної ланки через механізм субвенцій. Можете пояснити, що це означає.

Олександр Лінчевський: Субвенція — це жахливо за означенням. Є гроші в Києві, вони йдуть в область, яка розподіляє їх на райони, а райони вирішують, куди їх розподілити далі.

Спрощено: ми дивимося скільки жителів є в області, відправляємо гроші туди — наприклад, 25 частина коштів, які виділяються на медицину йде в цю область. А далі обласна адміністрація вирішує, куди підуть ці гроші.

Як ви думаєте, згідно до чого вони вирішують? Які критерії, в який район більше, а в який менше? Ці критерії сьогодні не завжди раціональні. Яким чином розпоряджатися цими грішми? А чи контролює громадськість вдаду області щодо прозорості і справедливості розподілу коштів?

Розподіл субвенцій не сприяє якості надання медичної допомоги

Далі в районі керівництво виділяє кошти на закупівлю: техніки, препаратів, на зарплати чи на ремонт лікарні? І як результат — у пацієнта нема медикаментів, у лікаря нема зарплати. Ось так, на жаль, працює субвенція. При такому нашому суспільстві, при слабкості громадського контролю субвенція — невдалий спосіб розпоряджання коштами. І якість надання послуг через це страждає.

Ми пропонуємо оплату медичної послуги: гроші йдуть напряму до того, хто надає допомогу. Якщо в лікарню звернулося 100 пацієнтів, лікарня отримала гроші за 100 пацієнтів. Без посередників. Нарешті лікарня отримає стільки, скільки вона витратила.

Тетяна Курманова: Взимку відбувався ваш конфлікт Тодуровим, головою Інституту серця, який звинувачував МОЗ у тому, що закупівлі не робляться так, як треба.

Олександр Лінчевський: Якийсь відсоток пацієнтів з інфарктом міокарда, грубо кажучи — половина, потребують невідкладного стентування. Це механічне розширення судини, щоб кров знову потрапляла до серцевого м’язу. Якщо робити це в перші дві години, успішність лікування є значно вищою, в пацієнта зберігається життя і здоров’я. Стенти рятують життя.

2015 рік. За кошти 2015 року тоді, коли це відбувалося в  старий тендерний спосіб, коли міністерство оголошувало тендер і невідомо хто за невідомо які кошти закуповував якусь кількість стентів, їх було закуплено майже 7200. Цього року через посередництво міжнародних організацій ми закупили 10500 стентів, зекономили половину грошей. Тобто ми мали виділену ту саму суму, за половину якої купили 10500. І тепер на зекономлені кошти, ймовірно, закупимо ще.

Йдеться про сам стент і витратні матеріали, бо стент не має сенсу без супутніх речей. Тоді за якусь суму купується 7200, зараз — 10500 за вдвічі меншу суму. Це чиєсь життя. Тодішні корупційні інтереси, тодішня робоча група, членом якої був Борис Михайлович, і тодішній спосіб закупівлі призводили до таких втрат. Ясно, що це були чиїсь фінансові інтереси. Але Бог з ними з грішми, ми матимемо змогу забезпечити пацієнтів з інфарктом міокарда безкоштовними стентами та витратними матеріалами. Наша мета — щоб пацієнт з інфарктом не шукав серед ночі ані гроші, ані стенти. І в нас є для цього всі можливості.

Ця реформа потрібна пацієнтам, лікарям. Вона не потрібна корупціонерам, популістам і чиновникам, які на цьому заробляють

Тетяна Курманова: Чому, наприклад, голова комітету профільного сьогодні не стала підписувати цей документ, чому за нього не хочуть голосувати деякі депутати?

Олександр Лінчевський: Ця реформа потрібна пацієнтам. Вони отримають гарантований пакет послуг, знатимуть, куди йдуть їхні податки. Знатимуть, що платне, а що — ні. Вони чітко побачать, як працює ця система.

Ця реформа потрібна лікарям. Бо лікарня нарешті отримає фінансування згідно до потреб — не так, як дотепер. Лікарні будуть отримувати нормальні гроші за послуги, які там надаються.

Ця реформа не потрібна корупціонерам. Не потрібна чиновникам, котрі на цьому заробляють. Не потрібна популістам, котрим головне сказати: «Я зробив» або «Я обіцяю всім, що всім буде добре».

Це реформа чесності. Це реформа цивілізації. Є послуга, і вона щось коштує. Якщо ви отримуєте щось безкоштовно, значить хтось за це заплатив. Кожна медична послуга має свою вартість. І держава готова гарантувати це. Ми чітко скажемо, що гарантоване, а що — ні. 

Повну версію розмови слухайте в доданому звуковому файлі.