Росія не хоче визнавати, що на Сході живуть україномовні митці, — Потапчук

Один з організаторів та ініціаторів літературного конкурсу «Кальміюс» та голова громадської організації «Liberi Liberati» Максим Потапчук говорить про ідею проекту та умови участі.

Наталя Соколенко: Чому така назва?

Максим Потапчук: «Кальміюс» — назва на честь літературно-мистецького альманаху, який був заснований у квітні 1999 року аспірантом третього курсу філологічного факультету Донецького національного університету, який зараз зветься ім’ям Стуса.

Наталя Соколенко: Чиновники якось вам допоможуть?

Максим Потапчук: Управління культури Донецької області відмовило у допомозі, сподіваємося на підтримку інших областей.

Неодноразово минулого року 22 українаські громадські організації з Донецької області (деякі з них уже виїхали) зверталися з пропозицією проведення подібних конкурсів, фестивалів. Нас не вислухали не зрозуміли, хоча ми давали корисні ідеї.

Ми написали своє бачення, представили його керівнику управління культури. Що можна чекати від людей з «совковим» мисленням?

Тетяна Трощинська: Яке це мислення?

Максим Потапчук: Це звичайна радянська показуха, звітів, які за собою не мають ніякого грунту. Всі літературні конкурси за підтримки громадськості, меценатів. Видавництво «Темпора» цього року оголосило поважний конкурс. Я був помічником, Ми звернулися до Донецької обласної цивільної адміністрації. На жаль, інформація не була розповсюджена в жодному місті Донецької області. Ми постійно моніторимо ситуацію. Нам легше самим зателефонувати авторам.

Ми не можемо постійно робити все за державні органи, але мусимо.

Наталя Соколенко: Роботи вже можна надсилати. І до якого числа?

Максим Потапчук: До 1-го жовтня.

Наталя Соколенко: Чому тільки електронний варіант і українська мова?

Максим Потапчук: Літературний конкурс «Кальміус» дуже важливий для України. Він уже зробив потужний інформаційний вибух. Офіційний сайт конкурсу росіяни знищили декілька днів тому.

Наталя Соколенко: Хакнули?

Максим Потапчук: Так, цю інформацію мені підтвердили програмісти. Як тільки я почав розповсюджувати інформацію на теренах, окупованих Росією, сайт був знищений. Це відбулося за два дні. Росія не хоче визнавати правду, що в 5 областях Сходу живе величезна кількість україномовних митців, які надсилають нам роботи на конкурс.

Наталя Соколенко: Ви закликаєте митців присилати свої роботи в таких номінаціях: поезія, проза, драматургія для дорослих, публіцистика, поезія, проза, драматургія для дітей і підлітків. Ви захотіли охопити все?

Максим Потапчук: Так. Конкурс плануємо проводити щороку. Вже телефонують з 5 областей Сходу. Навіть набирають з Одещини, Миколаївщини та ображаються, чому ми їх не взяли. Але ми запропонували разом створювати разом подібні конкурси. Також на волонтерських засадах.

Конкурс у нас молодіжний. Ми хотіли обмежити вік з 16 до 35 років, але вирішили продовжити до 45. Обов’язково беруть участь переселенці.

Готує свою роботу дівчина, яка жила у Донецьку. Це молода пані, яку вагітною катували «ДНРівці» близько 6 місяців. Вона була вимушена виїхати за кордон.

До нас долучився журналіст Польського радіо та президент французько-української асоціації Центр розвитку та міжнародного співробітництва. Вни увійшли до журі.

Тетяна Трощинська: Що отримають переможці? Видання своїх творів?

Максим Потапчук: Так. Вони отримають публікацію в альманасі «Кальміюс».

Ми плануємо відзняти декілька, 20- 25, невеликих відеофільмів про наших митців, зробити переклад англійською для презентації митців зі Східної України за кордоном.

Наталя Соколенко: Участь можуть брати автори з Донецької, Луганської, Харківської, Запорізької, Дніпропетровська областей та внутрішньо переміщені особи з Донецької та Луганської областей.

Максим Потапчук: Наступного року до нас долучиться Крим. Уже є плани на спільні конкурси, заходи.

Наталя Соколенко: Що вам відомо про літературний процес на Донбасі? Де раніше могли проявляти себе митці?

Максим Потапчук: Були конкурси від «Темпори», «Смолоскипу», Шевченківський конкурс, маленькі міські конкурси.

Наталя Соколенко: Про що писали раніше і про що пишуть тепер?

Максим Потапчук: Як завжди, про любов, кохання, взаємовідносини, про війну. Старше покоління писало на історичні теми.

Молодь соромиться надавати свої роботи, тому що у деяких управлінь і відділів культури «совковий» менталітет. Знаходять якісь помилки, кажуть, що не так пишеш.

Ми доносимо інформацію через соціальні мережі, особисті зв’язки. Так набагато ефективніше, ніж зробити публікацію в комунальних газетах. Бататьма управляннями керують безініціативні люди, які звикли чекати розпорядження. Але у мене є десятки друзів-волонтерів, які практично цілодобово працюють над розбудовою культури, освіти в Донецькій області. Це і співзасновники цього конкурсу.