Що писали німецькі солдати до дому у перші сто днів війни?

Тетяна Трощинська: В музеї історії України у Другій світовій війні відкрилася виставка з невідомими раніше матеріалами?

Дмитро Піркл: Насправді, це ще не виставка, а експозиція матеріалів, які я нещодавно передав у музей на постійне збереження, щоб науковці могли їх опрацювати. Мова йдеться про співпрацю в створенні книги про історію війни.

Якщо раніше це висвітлювалось односторонньо, зараз я намагаюсь зробити все, щоб розкрити тему ширше, відобразити зіткнення двох тоталітарних режимів.

Олексій Бурлаков: Що це за матеріали, документи?

Дмитро Піркл: Це комплекс часописів, фотоілюстрованих газет Berliner Illustrirte Zeitung, листи німецьких вояків у перші сто днів війни, похоронки 1941 року, які отримували родини німців, фото наведення моста через річку Прут німецькими саперами, польове Євангеліє, яке кожен солдат мав у своїй кишені і міг в будь-який момент погортати в окопі.

Треба розуміти, що німецькі солдати не завжди були вмотивованими нацистами, це прості люди. Вони потрапили в таку ж ситуація як і радянські солдати — їх призвали воювати, мобілізували.

Тетяна Трощинська: Про що писали німецькі солдати?

Дмитро Піркл: Листи дуже різні. Я зустрічав і листи кінця війни — ті, хто свято вірили в Третій рейх, писали «ми вистоїмо, ми віримо». А були люди пересічні, які писали батькам наскільки їм важко в окопах, які жахливі умови наступів.

Але вільне листування було до початку цензурування. Коли були критичні моменти, такі сльозливі листи на батьківщину не потрапляли.

Олексій Бурлаков: Де ви знайшли таке золото?

Дмитро Піркл: Це плід довгої праці. Десять років збирання по всьому світу. Дещо було у нас, дещо передавали європейці. Це був перший комплекс таких документів, зараз я вже готую другий.

Олексій Бурлаков: Чи є в цих матеріалах щось про місцеве населення?

Дмитро Піркл: О, це особлива тема. На той час в українців не було своїх фотоапаратів і німці виступили свого роду етнографами. У кожного на мундирі був фотоапарат і вони знімали все, що бачили — містечка, села, дороги. На багатьох фото можна побачити наших співвітчизників під окупацією. Раніше це було майже неможливо.

Олексій Бурлаков: Нещодавно ви відкривали виставку в Маріуполі?

Дмитро Піркл: 17 червня ми відкривали виставку «Україна-Бельгія» в Маріуполі. Нас приємно зустріли музейники, інтелігенція, влада. Був гарний обмін думок. На зустрічах був присутній посол Люк Якобз, який дуже цікавиться Донбасом та історією підприємств, які сто років назад працювали на тих землях.

Олексій Бурлаков: До якого числа в Маріуполі буде виставка?

Дмитро Піркл: 30 червня вона вже буде відкриватися в Дружківці. Потім в Костянтинівці, яка, по суті, була бельгійською столицею. Там працювали декілька різнопланових підприємств — і хімічне, і скляне, і металургійне, там використовувались новітні технології, а підприємці брали участь у всіх виставках і займали дуже високі місця.